МАСАЖ БІЛА ЦЕРКВА

Вібрація

liliana-kravchenk — Mon, 25 Jan 2016 15:44:33 GMT

Вібрація– цемасажний прийом, при якому руки масажиста викликають коливання тканин, судин,
нервів і внутрішніх органів пацієнта з різною амплітудою та частотою.
Отже, прийом діє на всю товщу
шкіри, на м’язи, кістки, їхні з’єднання та внутрішні орга-ни.

Метазастосування.
1.   Енергійно стимулювати кровообіг ілімфообіг у шкірі, м’язах, кістках, суглобах та внутрішніх органах.
2.    Посилитиобмін речовин у всіх тканинах.
3.   Забезпечити розсмоктування патологічнихущільнень, відкладень та деформацій тка-нин (рубці, зрощення, злуки).
4.    Нормалізуватифункції опорно-рухового апарату і внутрішніх органів.

Механізмидії.
1.    Вираженамеханічна дія.
2.    Сильнийрефлекторний, гуморальний і біоенергетичний впливи.

Фізіологічний впливвібрації на організм.
1.    Відновлюєзгаслі рефлекси та посилює ослаблені рефлекси.
2.    Розширюєабо звужує кровоносні судини.
3.   Енергійно стимулюється рух крові ілімфи, що викликає розсмоктування патологіч-них відкладень, рубців, набряків.
4.   Посилює обмін речовин і регенераційніпроцеси у шкірі, м’язах, кістках і внутрішніх органах.
5.   Підвищує температуру тканин шкіри тапідлеглих органів на 5-6̊ С унаслідок чого вони стають пластичнішими.
6.    Підвищуєтонус розслаблених м’язів або усуває спазм м’язів.
7.    Підвищуєрухливість суглобів.
8.    Зменшуєтьсябіль.
9.   Вібрація супроводжується нормалізацієютонусу центральної нервової системи та функцій внутрішніх органів.

Правилавиконання вібрації (методичні вказівки).
1.    При виконаннівібрації тканини пацієнта повинні коливатися, а не зміщуватися.
2.    М’язипацієнта мають бути максимально розслабленими.
3.    Вібраціяпроводиться після розминання і чергується з погладжуванням.
4.   Прийоми вібрації виконуються ритмічно зішвидкістю від 100 до 200-300 рухів за хвилину.
5.   Частоту вібрації збільшують та зменшуютьпоступово, наприклад, на початку прийо-му вона має частоту 100-120 разів на
хвилину, в середині прийому – 200-300 коливань, а в кінці – швидкість коливань
поступово затухає.
6.   Вібрацію можна проводити у напрямівідтоку крові та лімфи і проти течії крові й лімфи.
7.    Вібраціяповинна бути безболісною.
8.   Вібрація не проводиться над родимимиплямами та родимками, що виступають над поверхнею тіла, і лімфатичними вузлами,
а грубі прийоми ударної вібрації – над хребтом і нирками
9.   На чутливих ділянках (голова, передня ібічна поверхня шиї, внутрішня поверхня плечей та стегон, бічна поверхня грудної
клітки) вібрація виконується обережно.
10.     Наодному місці вібрація проводиться протягом 5-15 секунд, потім робиться перерив на
3-5 секунд, під час якого ця ділянка погладжується. Після цього вібрація і погладжування
може повторюватися від 3 до 7 разів у залежності від чутливості тканин.
11.    Ударну вібрацію повторюють не більше 3разів, а загальна її тривалість у масажному сеансі не повинна перевищувати
1-1,5 хвилини.
12.     Перервнувібрацію проводити ритмічно, почергово двома руками.
13.     Привиконанні ударної вібрації двома руками між ними повинен бути проміжок від 2 до
5-7 см.
14.     Ударинаносити перпендикулярно або під кутом (дотично) до тканин пацієнта.
15.    Силу ударної вібрації дозують частиноюруки, що виконує прийом, ступенем напру-ження кисті, змиканням пальців та їхнім
згинанням, а також частотою ударів.
16.    Сила безперервної вібрації залежить відкута між рукою масажиста і тканинами паці-єнта: чим тупіший кут, тим
інтенсивніший прийом.
17.     Під часмасажного сеансу не обов’язково виконувати всі прийоми вібрації.
18.     Умасажному сеансі вібрація складає 10-15% від його загальної тривалості.

Побічніреакції вібрації.
При не врахуванні чутливості
тканин пацієнта, стану його кровоносної системи, недо-тримання правил виконання
та внаслідок грубого проведення вібрації можуть виникнути побічні реакції,
пов’язані з травматизацією тканин: виражена болючість тканин та синці.

Видита техніка виконання вібрації.
1.        Вібрація може виконуватися однієюабо двомаруками. Обома руками воно прово-диться наступним чином:
·        Роздільно одночасно синхронно –обидві руки рухаються паралельно одна до од-ної в одному напрямку з відповідним
проміжком між ними;
·        Роздільно послідовно – рукирухаються одна за одною, при цьому одна рука закінчує прийом, а інша
розпочинає;
2.        У залежності від розмірів ділянки масажу, їїформи, чутливості тканин і клінічних показань вібрація можевиконуватися різними частинами руки:
·        Долонною поверхнею кінчика 1 чи 2-хпальців (на обличчі, кисті, стопі, пальцях, місцях виходу нервів, по ходу
нервів, на кісткових виступах, у ділянці больових і біологічно активних точок);
·        Долонною поверхнею кінчиків кількохпальців (ІІ-ІV, ІІ-V) (на на голові, тулубі та кінцівках);
·        Усією долонною поверхнею одного або кількохпальців (на обличчі, тулубі, кінцівках);
·        Бічною поверхнею ІІ або ІІІ пальців;
·        Тильною поверхнею пальців, розігнутихабо зігнутих у кулак (на тулубі, щоках, підошві, долоні);
·        Усією долонею або її частинами(підвищенням великого пальця, підвищенням мізинця, опорною частиною кисті) (на
тулубі та кінцівках);
·        Ліктьовим краєм кисті.
3.        Вібрація може виконуватися у наступних напрямках:
·        Повздовжньому (натулубі та кінцівках);
·        Поперечному (на тулубі такінцівках);
·        Зигзагоподібному (на натулубі, сідницях і стегнах);
·        Коловому.
4.        За амплітудою і частотою вібрація можебути:
·        Низькочастотною здовгою амплітудою, котрамає розслаблюючу і заспокій-ливу дію;
·        Високочастотною з короткою амплітудою, що викликаєстимулюючий ефект.
5.        За силою дії на тканини пацієнтавібрація буває:
·        Ніжною (поверхневою), колируки масажиста діють на тканини пацієнта з неве-ликою силою;
·        Глибокою, при якій рукимасажиста інтенсивно діють на тканини пацієнта, що викликає значний стимулюючий
ефект, збуджує рецептори глибоких шарів шкіри та підлеглих органів (м’язів,
сухожилків, судин, кісток, внутрішніх органів).
6.        У залежності від форми ділянки тіла, прийоми вібрації поділяються на:
·        Плоскі, котрівиконуються на плоских поверхнях тіла (спина, груди, живіт, стегна тощо);
·        Охоплюючі, що проводятьсяна циліндричних ділянках тіла (руки, ноги, шия, пальці, краї м’язів, ніс і
т.д.).
7.        За частотою застосування прийоми вібрації можна об’єднати у двігрупи:
·        Основні прийоми вібрації,котрі застосовуються завжди, бо дають можливість за короткий час досягнути
максимальної ефективності дії прийому на організм пацієнта;
·        Додаткові (допоміжні)прийоми вібрації, що застосовуються рідше. Їх використо-вують з метою посилити
чи послабити дію вібрації на тканини пацієнта, або ж у випадку необхідності їх
застосування, пов’язаної з анатомічними особливостями ділянки масажу, де основні
прийоми майже не використовуються (кисть, стопа, пальці, ніс тощо).
8.        Затехнікою виконання вібраціяподіляється на:
·        Безперервну (безударну)вібрацію, при виконанні котрої руки масажиста не відри-ваються від тіла
пацієнта;
·        Перервну (ударну)вібрацію, при проведенні котрої рукиперіодично відриваються від тканин пацієнта та наносять ритмічні удари.

Характеристика окремих прийомів вібрації.

1.        Основні прийоми безперервноївібрації.
Безперервна вібрація поділяєтьсядва види:
·        Стабільна безперервна вібрація, котравиконується на одному місці без відриву рук від тіла пацієнта.
·        Лабільна (ковзаюча) безперервна вібрація, при виконаннікотрої руки масажиста зміщуються по поверхні тіла пацієнта без відриву від
нього.
Стабільнабезперервна вібрація можепроводитися наступними способами:
·        Кінчиком І, ІІ або ІІІ пальців (точковавібрація) у ділянці виходу нерва, у больо-вій точці та БАТ, у ділянці перелому
кістки. Найглибшою буде вібрація тоді, коли палець буде стояти під кутом 90̊ до
тканин пацієнта. Точкова вібрація викликає гальмування нервів, зменшує біль,
стимулює зростання переломів, попереджує атрофію м’язів;
·        Всією долонею або долонною поверхнеюодного чи усіх пальців на обличчі, ту-лубі та кінцівках. При необхідності дії
на внутрішні органи (серце, шлунок, печінка, кишечник і т.д.) руку ставлять на
ділянку проекції органу на поверхню тіла і, ніжно натискуючи на тканини,
проводять вібрацію з частотою 200-250 разів за 1 хвилину. Вона зменшує частоту
серцевих скорочень, але збільшує їхню силу, стимулює секрецію залоз, нормалізує
тонус гладеньких м’язів порожнистих органів;
·        Кулаком і ліктьовим краєм кисті натулубі та кінцівках;
·        Охоплюючим способом усією рукою навеликих м’язах (найширший м’яз спини, м’язи плеча, стегна і литки), а
щипцеподібним способом на дрібних м’язах (груднино-ключично-соскоподібний,
верхній край трапеції тощо).

Лабільна(ковзаюча) безперервна вібрація виконується наступнимиспособами:
·        Долонною поверхнею одного чи кількохпальців (І, ІІ і ІІІ) по ходу нерва, на обличчі та інших невеликих ділянках
тіла;
·        Долонною поверхнею усіх пальців абовсією долонею на тулубі, сідницях, стег-нах, литках тощо;
·        Кулаком на тулубі, сідницях, стегнах ілитках.
Лабільна
вібрація досить ніжна, тому її ще називають вібраційним погладжуванням.

2.        Додаткові прийоми безперервної вібрації.
·        Потряхування застосовують зметою дії на м’язи. Максимально розслаблений м’яз чи групу м’язів ніжно охоплюють
з одного боку великим пальцем, а з протилежного тільки V,
ІV-V
або всіма чотирма пальцями, і виконують коливання у хвилеподібному режимі (з
періодичним поступовим збільшенням та зменшенням частоти коливань від 100 до
300 рухів за хвилину). На плоских м’язах потряхування можна виконувати
кінчиками ІІ, ІІІ і ІV
пальців. Прийом викликає розслаблення м’язів, знімає їхню втому, заспокоює ЦНС,
сприяє відтоку крові та лімфи.
·        Стряхування проводиться на кінцівкадля швидкої стимуляції кровообігу та лім-фообігу, зниження напруження м’язів
або їх стимуляції, для збільшення рухливості суглобів та зв’язок при
контрактурах і злуках.
Стряхування кисті. Однією рукоюфіксують передпліччя у нижній його частині, а другою рукою – кінчики пальців
(ІІ-ІV). Потім роблять коливання кисті у напрямку
згинання-розгинання у променево-зап’ястковому суглобі з одночасним її
відведенням-приведенням. Частота рухів сягає близько 100-120 разів за хвилину.
Стряхування всієї руки.Напівзігнуту в ліктьовому суглобі руку фіксують однією рукою у ділянці
променево-зап’ясткового суглоба, щоб не рухалася кисть, а другою – передпліччя
у його верхній частині. Далі цією рукою виконують коливання всієї кінцівки
пацієнта (без кисті) у плечовому суглобі в напрямку згинання-розгинання з
одночасним її відведенням-приведенням. При невеликій частоті (100 рухів) прийом
більше впливає на м’які тканини плечового суглоба, а при вищій частоті (150-200
разів) – на м’язи руки. При виконанні прийому у лежачому положенні рука
пацієнта повинна бути в одній площині з його тілом, що забезпечує максимальне
розслаблення м’язів.
Стряхування стопи.Напівопущену стопу фіксують однією рукою за кінчики І-ІІ пальців, а другою
гомілку в її нижній частині. Потім коливають стопу в напрямку
згинання-розгинання її у гомілково-стопному суглобі з невеликим
відведенням-приведенням. Частота рухів становить 50-60 разів за хвилину в
зв’язку з анатомічними особливостями суглоба. Прийом можна виконувати у
сидячому і лежачому положенні пацієнта.
Стряхування всієї нижньої кінцівки. Прийом проводятьу лежачому положенні на спині. Однією рукою фіксують стопу в ділянці плесни, а
другою – у нижній частині гомілки (можна двома руками охопити ногу пацієнта у
нижній частині гомілки). Далі проводять коливання ноги у кульшовому суглобі в
напрямку згинання-розгинання з одночасним відведенням-приведенням. Частота
рухів становить приблизно 50-60 разів за хвилину.
·        Струшування – це додатковийприйом безперервної вібрації, який проводиться з метою впливу на внутрішні
органи.
Струшування внутрішніх органів виконують улежачому положенні. Одну руку кладуть з одного боку тіла у ділянці проекції
потрібного органу, а другу з протилежного боку тіла. Далі проводять коливання
органу між руками з різною частотою. При цьому руки можна поступово зближати
між собою та віддаляти. Прийом активує рух крові та лімфи, посилює секрецію
залоз, підвищує тонус гладеньких м’язів внутрішніх органів або усуває їхній
спазм, покращує перистальтику травного каналу, зміцнює зв’язки внутрішніх
органів, сприяє розсмоктуванню злук, послаблює біль.
Струшування гортані. Гортаньохоплюється з боків великим і вказівним пальцями, котрі виконують її коливання
справа-наліво і навпаки з одночасним незначним зміщенням угору-вниз. Прийом показаний
при хронічному ларингіті, при розладах фонації тощо.
Струшування носа. Ніс охоплюєтьсяІ і ІІ пальцями за його хрящі й виконується подібно до попереднього прийому.
Застосовують його при хронічних ринітах і гайморитах.
Струшування грудної клітки проводятьобома руками, котрі охоплюють її з боків між V
і VІІІ ребрами по середній пахвовій лінії.
Вібрацію виконують у напрямках: справа-наліво, спереду-назад із невеликим
зміщенням угору-вниз. Прийом призначають при захворюваннях органів дихання для
посилення кровообігу, усунення застою в легенях, кращому відходженню
харкотиння, розсмоктуванню інфільтратів, покращанню рухливості з’єднань грудної
клітки при її травмах, остеохондрозі грудного відділу хребта тощо.
Струшування живота. Живітохоплюється двома руками з боків так, щоб великі пальці лежали на рівні пупка,
а решта – на спині. Проводять коливання живота у напрямках як при струшуванні
грудної клітки. Прийом показаний при атонії кишечника, закрепах, хронічних
захворюваннях органів травлення з недостатньою секрецією, злуках, ослабленні
м’язів черевного пресу і т.д.
Струшування тазузастосовують при хронічних захворюваннях органів тазу, злуках між ними, для
усунення напруження м’язів тазового поясу при попереково-крижовому
остеохондрозі тощо.
При
лежачому положенні обличчям униз таз охоплюється двома руками з боків так, щоб
великі пальці були розташовані на його задній поверхні, а решта пальців – на
гребенях клубових кісток.
При
лежачому положенні на спині таз охоплюють з боків обома руками, але великі пальці
розташовуються на гребенях клубових кісток, а інші – на задній поверхні тазу.
Таз коливають справа-наліво та спереду-назад.
У
сидячому положенні масажист теж сідає позаду пацієнта і охоплює його таз із
боків обома руками так, щоб великі пальці були розташовані на задній поверхні
тазу, а решта пальців на крилах клубових кісток і їхніх гребенях. Таз коливають
спереду-назад, повільно просуваючись руками назад до хребта.
·        Підштовхування застосовують длядії на органи черевної порожнини. Ліва рука ставиться на живіт з одного боку
проекції певного органу, а права рука з протилежного боку проекції даного
органу на живіт. Правою рукою короткими ритмічними поштовхами діємо через
стінку живота на орган у напрямку лівої руки (фіксуючої), або навпаки. Проводимо
кілька поштовхів із 2-3 секундними проміжками між ними.

3.        Прийоми ударної вібрації.
Усі прийоми
ударної (перервної) вібрації є додатковими.
Якщо
прийоми виконуються на одному місці – це стабільна ударна вібрація, а колируки масажиста виконують прийоми переміщаючись по тілу пацієнта – це лабільнаударна вібрація.
·        Пунктування (душування). Виконуєтьсякінчиком ІІ і ІІІ пальців окремо, попере-мінно або одночасно; ІІ- ІV та ІІ-V
пальцями почергово (рідко одночасно) однієї та обох рук. Пунктування кінчиком
одного пальця застосовується у точковому масажі. Прийом виконують зі швидкістю
100-160 ударів за хвилину. Сила ударів залежить від кута між кінчиком пальця і
тілом пацієнта: чим більший кут, тим сильніша і глибша дія. Його
використовують, здебільше, на ділянках тіла де мало підшкірної клітковини, на
дрібних м’язах, сухожилках, зв’язках, нервах, у ділянці перелому, на голові та
обличчі тощо.
·        Постукування підвищує тонусм’язів, покращує їхнє кровозабезпечення, тому за-стосовується при атонії та
атрофії м’язів. Його можна виконувати кількома способами.
Постукування одним пальцем проводять долонноюповерхнею вказівного пальця, котрий наносить удари з амплітудою 5-10 см і
частотою 100-300 разів за 1 хвилину. Кисть повинна бути розслаблена і вільно
рухатися у променево-зап’ястковому суглобі. Його застосовують при масажі голови,
обличчя, шиї, дрібних м’язів і сухожилків.
Постукування кількома пальцями виконуєтьсядолонною або тильною поверхнею ІІ-V пальців
однієї чи обох рук. Масажист кладе руку на поверхню тіла пацієнта і, шляхом
максимального розгинання та згинання випрямлених пальців у п’ястково-фалангових
суглобах, наносить поперемінно удари. Прийом використовують при масажі
волосяної частини голови, обличчя, шиї, кисті та стопи.
Постукування тильною поверхнею кулака. Пальці вільнозігнуті, ягідки ІІ-ІV пальців ледь
торкаються підвищення великого пальця, у середині кулака утворюється порожнина,
заповнена повітрям. Ця повітряна подушка пом’якшує удари і викликає хлопаючий
звук. Прийом можна виконувати однією рукою або двома почергово. Його
застосовують на ділянках тіла, котрі мають товстий шар м’язів (спина, сідниці,
стегна).
Постукування ліктьовим краєм кулака. Рука має таку жсаму форму, що й при виконанні попереднього прийому. Але мізинець
напіврозігнутий, а великий палець прилягає своєю долонною поверхнею до
променевого краю мізинця, ніби утворює дно лійки. Удари наносять
перпендикулярно всією нижньою поверхнею утвореної лійки. При цьому рука
знаходиться у положенні невеликого привертання (пронації). Щоб вібрація була
м’якою, необхідно розслабити кисть і променево-зап’ястковий суглоб. Прийом
виконується на ділянках тіла, що мають великі пласти м’язів.
·        Похлопування. На чутливихділянках виконується долонною або тильною повер-хнею ІІ-Vпальців однієї чи обох рук шляхом згинання-розгинання їх у п’ястково-фалангових
суглобах. На спині, передній стінці грудної клітки, животі, сідницях, стегнах,
плечах і литках його виконують долонями. Всі пальці злегка притискують один до
одного і трохи згинають, так щоб утворився невеличкий човник. Це забезпечує
утворення повітряної подушки під час удару між рукою масажиста і тілом
пацієнта. Кисті розслаблені й розташовані в невеликій пронації. Рука вільно
рухається в променево-зап’ястковому суглобі. Похлопування можна проводити
однією рукою або двома руками почергово. Слабкі удари викликають звуження судин
і сповільнення пульсу, а сильні енергійні – розширення судин, артеріальну гіперемію,
місцеве підвищення температури, зниження чутливості нервових закінчень.
·        Рубання. На невеликих ічутливих ділянках рубання виконують бічною поверх-нею ІІ або ІІІ пальців однієї
чи обох рук почергово. На інших ділянках його проводять ліктьовим краєм однієї
або двох рук почергово. Пальці можуть бути випрямленими, розведеними чи
зігнутими. Передпліччя зігнуті у ліктьовому суглобі під прямим або тупим кутом.
Кисті наносять удари шляхом відведення і приведення її у
променево-зап’ястковому суглобі. Під час удару пальці змикаються і утворюють
тріскучі звуки внаслідок стискання повітряних прошарків, розташованих між ними.
Ці повітряні подушки пом’якшують удари. При зімкнутих пальцях рубання стає
грубим, жорстким і болючим, що може травмувати тканини пацієнта. Рухи виконують
ритмічно з частотою 250-300 ударів за 1 хвилину. При-йом виконують вздовж
м’язових волокон і рідше впоперек. Рубання викликає глибоку дію на тканини. Від
ударів скорочення м’язових волокон поширюється по всій його довжині.
Стимулюється рух крові та лімфи, що покращує забезпечення тканин киснем і
поживними речовинами, усуваються застої та набряки, посилюється секреція
потових і сальних залоз та обмін речовин і т.д.
·        Стьобання – це вібраційнийприйом, при якому удари по тілу пацієнта наносять-ся під кутом (по дотичній
траєкторії). На чутливих ділянках тіла його виконують долонною поверхнею кінчиків
ІІ-V пальців (разом, або поодинці),
які згинаються у міжфалангових і п’ястково-фалангових суглобах. Стьобання всією
долонею проводиться на великих поверх-нях тіла. Удари можна наносити у
напрямках: від себе, до себе, почергово долонною і тиль-ною поверхнями кисті (але
не нігтями); почергово долонями до себе; почергово тильними поверхнями від
себе. Прийом виконують однією рукою, двома руками роздільно симетрич-но, двома
руками роздільно почергово. Стьобання енергійно стимулює кровообіг, обмін
речовин, процеси виділення, підвищує тургор і еластичність шкіри. Швидкість
ударів стано-вить 100-200 разів на хвилину.
·        Стакато (стьобання у коловому напрямку). Начутливих ділянках виконується долонною поверхнею кінчиків ІІ-V пальців однієї та обох рук. На інших
ділянках стакато проводять усією долонною поверхнею цих пальців. Удари наносять
по колу під великий палець, який відведений угору. Кисть знаходиться у
положенні напівпронації. Прийом можна виконувати однією рукою, двома руками
роздільно симетрично, двома руками роздільно послідовною. Ефекти стакато
подібні до стьобання, тільки ніжніші.

Розминання

liliana-kravchenk — Mon, 25 Jan 2016 15:43:18 GMT

Розминання– цемасажний прийом, при якому руки масажиста м’яко еластично охоп-люють м’язи
пацієнта, відтягують їх від тіла або притискують м’язи до підлеглих тканин і
розтягують, стискують та скручують їх у різних напрямках.
Він призначений в основному для
дії на м’язи і є їхньою пасивною гімнастикою.
Прийом також діє на всю товщу
шкіри та на прилеглі до м’язів тканини.

Метазастосування.
1.    Енергійностимулювати кровообіг і лімфообіг у м’язах та прилеглих тканинах.
2.    Посилитиобмін речовин у тканинах м’язів.
3.    Підвищититемпературу тканин.
4.    Забезпечитирозсмоктування патологічних ущільнень та відкладень у м’язах.
5.    Попередитиатрофію м’язів і нормалізувати їхню скоротливу функцію.
6.    Підготуватитканини до вібрації.

Механізмидії.
1.    Глибокавиражена механічна дія.
2.    Сильнийрефлекторний, гуморальний і біоенергетичний впливи.

Фізіологічний впливрозминання на організм.
1.   Розминання інтенсивно стимулює рух кровіта лімфи, що викликає розсмоктування патологічних відкладень, рубців, набряків.
2.    Значно посилюєобмін речовин у м’язах і прилеглих тканинах.
3.    Підвищуєтемпературу тканин на 5-6̊ С, унаслідок чого вони стають пластичнішими.
4.    Підвищуєтонус розслаблених м’язів та усуває спазм м’язів.
5.    Підвищуєрухливість суглобів.
6.    Зменшуєтьсябіль у м’язах та інших тканинах.
7.   Розминання супроводжується нормалізацієютонусу центральної нервової системи та функцій внутрішніх органів.

Правилавиконання розминання (методичні вказівки).
1.    Привиконанні розминання необхідно діяти на м’язи, а не шкіру.
2.    М’язиповинні бути максимально розслабленими.
3.   Прийоми розминання виконуються плавно, ритмічно,безболісно зі швидкістю 50-60 рухів за хвилину (деякі прийоми мають швидкість
до 100 рухів за хвилину, а окремі – 30-40 рухів).
4.   Розминання можна проводити в напрямівідтоку крові та лімфи і проти течії крові й лімфи.
5.   Розминання починається і закінчується вділянці переходу м’язового черевця у сухо-жилок.
6.   Розминання не проводиться над родимимиплямами і родимками, що виступають над поверхнею шкіри, та лімфатичними
вузлами.
7.   На чутливих ділянках (голова, передня ібічна поверхня шиї, внутрішня поверхня плечей та стегон, бічна поверхня грудної
клітки) розминання виконується обережно.
8.   На одному місці розминання проводитьсяпротягом 5-15 секунд, потім робиться пере-рив на 3-5 секунд, під час якого ця
ділянка погладжується. Такі поєднання розминання і погладжування можуть
повторюватися від 3 до 7 разів у залежності від чутливості тканин.
9.   Інтенсивність розминання збільшуватипоступово під час проведення сеансу та від процедури до процедури.
10. Розминанняпроводиться після розтирання і чергується з погладжуванням.
11. Розминанняпроводиться перед вібрацією.
12. Під часмасажного сеансу не обов’язково виконувати всі прийоми розминання.
13.     Умасажному сеансі розминання складає 50% від його загальної тривалості, а при
проблемах у м’язах (атрофія, парези, паралічі), навіть, 70-80%.

Побічніреакції розминання.
При не врахуванні чутливості
тканин пацієнта, стану його кровоносної системи, недо-триманні правил виконання
та внаслідок грубого проведення розминання можуть виникнути побічні реакції,
пов’язані з травматизацією тканин: виражена їх болючість, синці та надриви.

Видита техніка виконання розминання.
1.   Розминання можевиконуватися однією або двома руками. Обома руками воно про-водитьсянаступним чином:
·          Роздільно симетрично одночасно (синхронно) – обидві рукирухаються паралельно одна до одної в одному напрямку з відповідним проміжком
між ними;
·          Роздільно симетрично послідовно –обидві руки рухаються паралельно одна до одної в одному напрямку з відповідним
проміжком між ними почергово;
·          Роздільно послідовно– руки рухаються одна за одною, при цьому одна рука закінчує прийом, а інша
розпочинає;
·          Сумісно або способомнакладання – одна рука кладеться зверху на другу з метою глибшої дії.
2.   У залежності від розмірівділянки масажу, її форми, чутливості тканин і клінічних показань розминанняможе виконуватися різними частинами руки:
·          Долонною поверхнеюкінчика 1 чи 2-х пальців (на обличчі, кисті, стопі, пальцях, місцях виходу
нервів, по ходу нервів, на кісткових виступах, у ділянці больових і біологічно
активних точок);
·          Долонною поверхнеюкінчиків кількох пальців (ІІ-ІV, ІІ-V) (на на голові, тулубі та кінцівках);
·          Усією долонноюповерхнею одного або кількох пальців (на обличчі, кисті, стопі, окремих м’язах,
кісткових виступах, міжреберних проміжках);
·          Тильною поверхнеюпальців, розігнутих або зігнутих у кулак (на тулубі, щоках, підошві, долоні);
·          Усією долонею або їїчастинами (підвищенням великого пальця, підвищенням мізинця, опорною частиною
кисті) (на тулубі та кінцівках);
·          Ліктьовим краєм кисті;
·          Променевим краєм кисті;
·          Долонною поверхнеюпередпліччя (на тулубі, сідницях і кінцівках).
3. Розминання може виконуватися у наступних напрямках:
·          Повздовжньому(на тулубі та кінцівках);
·          Поперечному(на тулубі та кінцівках);
·          Концентричному,при якому колові рухи виконуються на одному місці (на су-глобах, окремих
м’язах, животі);
·          Коловому,при якому колові рухи виконуються з просуванням у повздовжньому чи поперечному
напрямках, ніби нанизуються один на одного (на тулубі, сідницях, кінців-ках);
4.    За амплітудою (довжиною) розминання може бути:
·          Безперервним,при якому руки рухаються плавно, не відриваючись від тіла паці-єнта, і розминають усі
частини м’яза. Прийом має добру розслаблюючу дію;
·          Перервним,при котрому масажні рухи короткі, уривчасті, в результаті чого про-пускаються
окремі ділянки м’яза. Його застосовують для значної стимуляції нервово-м’язового
апарата і кровообігу, а також при необхідності обійти уражені ділянки тканин
(болючі зони, подряпини, родимки тощо).
5.    Засилоютиску на тканини пацієнта розминання буває:
·          Поверхневим,коли руки масажиста тиснуть на тканини пацієнта з невеликою силою і тому його
дія ніжніша;
·          Глибоким,при якому руки масажиста сильно тиснуть на тканини пацієнта, що викликає
значний стимулюючий ефект, сприяє гарному опорожненню венозних і лімфатичних
судин, збуджує рецептори м’язів, сухожилків, судин, кісток і глибоких шарів
шкіри.
6.    Узалежності від форми ділянки тіла,прийоми розминання поділяються на:
·          Плоскі,котрі виконуються на плоских поверхнях тіла (спина, груди, живіт, стегна тощо);
·          Охоплюючі,що проводяться на циліндричних ділянках тіла (руки, ноги, шия, пальці, кісткові
виступи, краї м’язів, ніс і т.д.).
7.    Зачастотоюзастосування прийоми розминанняможна об’єднати у дві групи:
·          Основніприйоми розминання, котрі застосовуються завжди, бо дають можливість за
короткий час досягнути максимальної ефективності дії прийому на організм
пацієнта;
·          Додаткові(допоміжні) прийоми розминання, що застосовуються рідше. Їх вико-ристовують з
метою посилення чи послаблення дії розминання на тканини пацієнта, або ж у
випадку необхідності їх застосування, пов’язаної з анатомічними особливостями
ділянки масажу, де основні прийоми майже не використовуються (пальці, ніс
тощо).

Характеристика окремих прийомів розминання.
1.   Основні прийомирозминанняє охоплюючими і виконуються всією кистю на м’язах, що виступають над поверхнею
тіла. Нараховується кілька основних прийомів розминання.
·          Повздовжнє розминання однієюрукою (напівялинкове, ординарне, ординарний гриф). М’язабо група м’язів (на кінцівках) охоплюється однією рукою так, щоб великий
палець був із одного боку м’яза, а решта пальців із протилежного боку. Руку
ставимо на м’яз під кутом близьким до 45̊. М’яз повинен повністю заповнювати
утворену пальцями заглибину. Всіма пальцями ніжно стискуємо м’яз, відтягуємо
його від кістки і обережно розминаємо усією поверхнею великого пальця на решті
пальців, як на підставці, у коловому напрямку, поступово зміщуючись вздовж
м’яза безперервно чи ривками зі швидкістю 40-60 рухів за хвилину. Рухатися
можна у двосторонньому та односторонньому напрямках. Рідше м’яз можна розминати
чотирма пальцями на великому.
Для
посилення дії прийому його можна виконувати способом накладання (подвійний гриф). Друга рука накладається зверху на руку, що виконує прийом.
·          Повздовжнє розминаннядвома руками, поставлених поруч. Обидві рукиставимо на один і той же м’яз перпендикулярно до нього на відстані 2-4 см між
ними. Великі пальці кожної руки розташовуються з одного боку м’яза, а решта з протилежного.
Потім почергово кожною рукою обережно стискуємо м’яз і відпускаємо. Рухаємося
вздовж м’яза плавно безперервно або ритмічними ривками зі швидкістю 40-50 рухів
за хвилину у двосторонньому або односторонньому напрямку.
·          Повздовжнє розминаннядвома руками, поставлених симетрично (ялинкове,подвійне ординарне розминання). Прийомвиконується при масажі кінцівок. Обидві руки ставимо симетрично з обох боків
відповідної частини кінцівки (на передню і задню групу м’язів) так, як при
проведенні повздовжнього розминання однією рукою. Виконується прийом таким же
чином, тільки почергово кожною рукою.
·          Комбіноване повздовжнєподвійне ординарне розминання виконується якнапів-ялинкове, але двома руками на одному м’язі. При цьому одна рука рухається
переднім ходом, а інша заднім ходом у одному напрямку. Відстань між руками може
бути від 2 до 8 см у залежності від довжини м’язів.
·          Поперечне розминаннядвома руками (подвійне колове розминання).Обидві руки ставимо на один м’яз під кутом близьким до 45̊, відкритим назовні
від кожної руки. Між руками повинен утворитися кут приблизно у 90̊. Великі
пальці кожної руки розташовані з одного боку м’яза, а інші з протилежного.
Відстань між руками становить 1-3 см. М’язи повністю заповнюють жмені, ніжно
стискуються руками та обережно зміщуються у поперечному напрямку: одна рука рухає
м’яз у свій бік, а друга у протилежний, а потім навпаки. На одному місці можна
зробити 2-3 таких циклів. Рухатися по м’язу можна безперервно або ривками у
двосторонньому чи односторонньому напрямках зі швидкістю 40-50 рухів за
хвилину.
2.    Додаткові прийоми розминаннявиконуються з певною метою на різних ділянках тіла або визначаються формою
відповідної частини тіла.
·          Натискування(надавлювання)виконується у вигляді ритмічних перервних рухів,спрямованих перпендикулярно до тканин пацієнта, з частотою 25-60 разів за 1
хвили-ну.
Його можна виконувати у плоскому варіанті різними частинамиоднієї або обох рук (кінчиком одного та кількох пальців (граблеподібно), долонною
або тильною поверхнею одного чи кількох пальців, розташованих паралельно разом,
усією долонею і її підвищен-нями,
кулаком, ліктьовим краєм кисті); на циліндричних поверхнях прийом виконується охоплюючимспособом усією долонею або променевим краєм. При масивних м’язах та ожирінні
виконується двома руками способом накладання.
·          Здавлювання – цеприйом розминання, при якому обидві руки чи їхні частини (кінчики одного або
кількох пальців, ліктьові краї, кулаки) ставлять паралельно одна до одної на
віддалі від 1 до 10 см між ними, притискують м’язи до підлеглих тканин і зустрічними рухами здавлюють тканинипацієнта з частотою 30-50 разів за хвилину. Прийом можна виконувати уповздовжньому і поперечному напрямках. На циліндричних ділянках тіла
здавлювання виконується охоплюючим способом променевимикраями двох рук. На обличчі та дрібних м’язах його виконують щипцеподібнимспособом однією рукою або двома руками симетрично.
·          Розтягнення. Цейприйом дуже схожий на попередній. Відрізняється лише тим, що руки рухаємо в
протилежних напрямках.
·          Зсування. Наплоских ділянках тіла зсування виконують шляхом притиснення м’язів до підлеглих
тканин із наступним їх зміщенням у взаємоперпендикулярних напрямках
(уперед-назад, управо-вліво) 2-3 рази. Прийом можна виконувати кінчиком одного
та кількох пальців (граблеподібно), долонною поверхнею пальців, долонею, опорноючастиною кисті, кулаком: однією або двома руками роздільно симетрично, одна за
одною і сумісно. М’язи, що випинаються над поверхнею тіла зсуваютьохоплюючим способом однією або двома руками, а дрібні м’язи –щипцеподібним.
·          Посмикування виконуєтьсякінчиками І-ІІ або І, ІІ і ІІІ пальців, котрі захоплюють тканини пацієнта з
м’язами, відтягують перпендикулярно вгору і відпускають. Його проводять однією
рукою, обома руками симетрично або поперемінно зі швидкістю до 100-120 рухів за
1 хвилину.
·          Граблеподібне розминання виконуєтьсядолонною поверхнею усіх кінчиків паль-ців, які випрямлені у суглобах, розведені
в боки та поставлені до тканин пацієнта під кутом 30-45̊̊. При збільшенні кута
між пальцями і тканинами глибина дії зростає. Його можна виконувати у коловому
напрямку за рухом годинникової стрілки і проти її руху, однією або двома руками
роздільно симетрично, послідовно та сумісно, перервним й безперевним методами
зі швидкістю 40-60 рухів за 1 хвилину. Прийом використовують при масажі голови,
тулуба, міжреберних проміжків, сідниць, стегон і т.д., особливо коли потрібно
обійти уражені ділянки (рубці, родимки, варикозні вузли тощо).
·          Колове розминаннякінчиками ІІ-ІVпальців поставлених разом. Названі пальціпритискують один до одного, згинають у міжфалангових суглобах і ставлять на
тканини пацієнта під кутом близьким до 90̊. Рука опирається на великий палець
або опорну частину кисті. Методика і техніка виконання ідентична
граблеподібному прийому. Він має глибшу і сильнішу дію, тому використовується
на масивних м’язах і при ожирінні.
·          Гребнеподібне розминання проводитьсятильною поверхнею середніх фаланг ІІ-ІVпальців, зігнутих у кулак, або кістковими виступамиосновних фаланг для сильнішої дії. Кінчики пальців не повинні торкатися долоні.
Зігнуті пальці тримати вільно. Великий палець торкається середньої фаланги
вказівного пальця. Його можна виконувати однією та двома руками усіма способами
у коловому напрямку як граблеподібний прийом. Прийом досить глибокий, тому його
доцільно застосовувати на ділянках тіла з масивними м’язами (спина,
живіт, сідниці, стегна), щільними фасціями (підошва, долоні), при ожирінні. При
напів-зігнутому положенні
пальців прийом стає м’яким, тому його можна виконувати на бічній поверхні шиї,
на щоках і підвищеній чутливості м’язів.
·          Колове розминанняопорною частиною руки. При здійснені прийомупальці повинні бути максимально розслабленими, працює лише опорна частина кисті
або підвищен-ня
великого чи малого пальців. Техніка і методика виконання подібні до попереднього
прийому. Він виконується на масивних м’язах.
·          Колове розминаннякінчиком одного пальця (І, ІІ або ІІІ).Прийом виконується на дрібних м’язах, а також застосовується у точковому
масажі.
·          Фінське розминання виконуєтьсякінчиками І, ІІ і ІІІ пальців однієї або двох рук (роздільно чи сумісно) на
плоских і коротких м’язах спини й кінцівок. М’яз щільно притискується до
поверхні кістки і роздавлюється у коловому напрямку. Пальці рухаються
безперервним способом уздовж м’яза. Як правило прийом виконується у напрямку
відтоку крові та лімфи. Але його можна виконувати і в зворотному напрямку та
перервним способом.
·          Щипцеподібне розминаннявиконується долонними поверхнями нігтьових фаланг І-ІІ, І і ІІІ, І і ІІ-ІІІ
пальців на окремих невеликих м’язах стопи, кисті, підборіддя, шиї та на вушній
раковині у повздовжньому й поперечному напрямках. Техніка і методика виконання
подібна до відповідних основних прийомів.
·          Охоплююче розминання заСаркізовим-Серазіні. Обидві руки ставимона кінцях м’яза під кутом 45̊, відкритим назовні, а кут між руками повинен бути
близьким до 90̊. Великі пальці двох рук повинні бути з одного боку м’яза, а
решта пальців - з протилежного. М’яз повинен повністю заповнювати руку. Потім
почергово кожною рукою стискуємо та відпускаємо м’яз, наближаючись до його
середини. Дійшовши до середини м’яза, повертаємося такими ж масажними рухами до
кінців м’яза. І так повторюємо декілька разів. Швидкість рухів повинна
становити 40-60 разів за 1 хвилину. На дрібних м’язах цей прийом можна
виконувати щипцеподібним способом.
·          Валяння –це ніжний прийом розминання, котрий виконується на м’язах кінцівок, особливо
при їх болючості після травм тощо. М’язи ніжно стискуються долонями обох рук,
розташованих симетрично по обидва боки відповідної частини кінцівки. Пальці рук
випрямлені й розміщені паралельно. Руки рухаються в протилежних напрямках (до
себе та від себе) і розкочують м’язи між собою, ніби тісто, зі швидкістю 40-50
рухів за хвилину. При енергійному виконанні валяння м’язи зміщуються по кістках
із великою амплітудою і сильно деформуються, що викликає значне їх збудження.
·          Накочування.Це досить сильний прийом розминання, тому виконується на мало-чутливих ділянках
тулуба, сідницях і стегнах. Кінцями великого та ІІ-ІІІ пальців (іноді всіх)
обох рук захоплюємо складку тканин пацієнта відповідної товщини і переміщуємо
її у певному напрямку (повздовжньому, поперечному, косому). Краще це робити
вздовж м’язових волокон і в напрямку відтоку крові та лімфи, особливо при їх
застої й набряках. Складку можна переміщувати з невеликим її притисканням до
підлеглих тканин або з незначним відтягуванням перпендикулярно вгору від
тканин, що збільшує інтенсивність дії. Прийом потрібно проводити обережно, без
поспіху.
На
животі накочування можна виконувати ще й іншим способом. Однією рукою охоплюємо
складку тканин живота і відтягуємо їх перпендикулярно від його поверхні. Другу
руку ліктьовим краєм біля основи складки занурюємо вглиб живота. На долонну або
тильну поверхню цієї руки накочуємо відтягнуту складку тканин живота і розминаємо
її на них у коловому напрямку двома-трьома рухами. Потім переходимо на іншу
ділянку передньої стінки живота і повторюємо прийом. Він показаний при
дряблості м’язів живота після пологів і схуднення, при ожирінні, при масажі
шлунка та кишок.
·          Вижимання.Це масажний прийом, який виконується в напрямі відтоку крові та лімфи,
забезпечує швидке опорожнення кровоносних і лімфатичних судин, зменшує набряк,
підвищує тонус м’язів і шкіри, зменшує больові відчуття. Він є одним із
основних прийомів дренажного та відновлюючого масажу.
Плоскевижимання можна проводити ліктьовим краєм однієїруки або двома руками симетрично роздільно чи двома руками сумісно. Всі пальці
руки випрямлені та притиснуті один до одного. Кисть ставимо на тканини пацієнта
під кутом 30̊, притискуємо їх до підлеглих тканин і рухаємо руку в напрямі
відтоку рідких тканин. Прийом повторюємо 2-3 рази.
Також
вижимання на плоских поверхнях можна виконувати великим пальцем і його
підвищенням. Великий палець відводять убік на 90̊, а інші пальці випрямлені та
злегка притиснуті один до одного. Перший палець ставимо впоперек м’яза,
притискуємо його до тканин і вижимаємо вздовж м’яза. На вузьких ділянках
вижимання можна виконувати долонною поверхнею великого пальця.
На
циліндричних поверхнях вижимання виконується охоплюючим способом:ліктьо-вим краєм напівзігнутої кисті та променевим краєм із відведеним великим
пальцем однієїю або двома руками. На дрібних частинах тіла (кисті, стопи,
вузькі м’язи тощо) вижимання проводиться щипцеподібним способом.

Розтирання

liliana-kravchenk — Mon, 25 Jan 2016 15:41:20 GMT

Розтирання– цемасажний прийом, при якому руки масажиста викликають утворення та переміщення
складок тканин пацієнта в різних напрямках.
Розтирання дуже схоже на
погладжування. Відрізняється від нього більшим тиском на тканини та швидшим
рухом рук по них.
Прийом діє на всю товщу шкіри і
на підлеглі до неї тканини. Особливо інтенсивної дії зазнає шкіра.

Метазастосування.
1.    Енергійностимулювати кровообіг і лімфообіг у тканинах.
2.    Стимулюватиобмін речовин у тканинах.
3.    Підвищититемпературу тканин.
4.   Забезпечити розсмоктування патологічнихущільнень, відкладень та деформацій тка-нин (рубці, зрощення, злуки).
5.    Підготуватитканини до розминання.

Механізмидії.
1.    Вираженамеханічна дія.
2.    Сильнийрефлекторний, гуморальний і біоенергетичний впливи.

Фізіологічний впливрозтирання на організм.
1.    Поверхняшкіри енергійно очищається від рогових лусок, поту і шкірного сала.
2.   Дуже стимулюється рух крові і лімфи, щовикликає розсмоктування патологічних відкладень, рубців, набряків.
3.    Посилюєобмін речовин у шкірі та підлеглих тканинах.
4.   Підвищує температуру тканин шкіри тапідлеглих органів на 5-6̊ С унаслідок чого вони стають пластичнішими.
5.    Підвищуєтонус розслаблених м’язів та усуває спазм м’язів.
6.    Підвищуєрухливість суглобів.
7.    Зменшуєтьсябіль.
8.   Розтирання супроводжується підвищеннямтонусу центральної нервової системи та функцій внутрішніх органів.

Правилавиконання розтирання (методичні вказівки).
1.   При виконанні розтирання повинніутворюватись складки шкіри, які активно переміщуються, розтягуються і
перетираються в різних напрямках.
2.   Прийоми розтирання виконуються ритмічнозі швидкістю 50-70 рухів за хвилину (деякі прийоми мають швидкість до 100 рухів
за хвилину).
3.   Розтирання можна проводити в напрямівідтоку крові та лімфи і проти течії крові й лімфи.
4.   Розтирання не проводиться над родимимиплямами, родинками і лімфатичними вузлами.
5.   На чутливих ділянках (голова, передня ібічна поверхня шиї, внутрішня поверхня плечей та стегон, бічна поверхня грудної
клітки) розтирання проводиться обережно.
6.   На одному місці розтирання проводитьсяпротягом 5-15 секунд, потім робиться перерив на 3-5 секунд, під час якого ця
ділянка погладжується. Після цього розтирання і погладжування може
повторюватися від 3 до 7 разів у залежності від чутливості тканин.
7.    Під часмасажного сеансу не обов’язково виконувати всі прийоми розтирання.
8.    Розтиранняпроводиться після погладжування і чергується з ним.
9.    Розтиранняпроводиться перед розминанням.
10. Умасажному сеансі розтирання складає 20% від його загальної тривалості.

Побічні реакції розтирання.
При не врахуванні чутливості
тканин пацієнта, стану його кровоносної системи, недо-триманні правил виконання
та внаслідок грубого проведення розтирання можуть виникнути побічні реакції,
пов’язані з травматизацією тканин: виражена болючість, потертості, синці.

Видита техніка виконання розтирання.
1.        Розтирання можевиконуватися однією або двома руками. Обома руками воно про-водитьсянаступним чином:
·        Роздільно одночасно синхронно – обидві рукирухаються паралельно одна до од-ної в одному напрямку з відповідним проміжком
між ними;
·        Роздільно одночасно асинхронно – обидві руки рухаютьсяпаралельно одна до одної в протилежному напрямку з відповідним проміжком між
ними;
·        Роздільно послідовно– руки рухаються одна за одною, при цьому одна рука закінчує прийом, а інша
розпочинає;
·        Сумісно або способом накладання – одна рука кладетьсязверху на другу з метою глибшої дії.
2.        У залежності від розмірівділянки масажу, її форми, чутливості тканин і клінічних показань розтиранняможе виконуватися різними частинами руки:
·        Долонною поверхнеюкінчика 1 чи 2-х пальців (на обличчі, кисті, стопі, пальцях, місцях виходу
нервів, по ходу нервів, на кісткових виступах, у ділянці больових і біологічно
активних точок);
·        Долонною поверхнеюкінчиків кількох пальців (ІІ-ІV, ІІ-V) (на на голові, тулубі та кінцівках);
·        Долонною поверхнеюодного або кількох пальців (на обличчі, кисті, стопі, окре-мих м’язах,
кісткових виступах, міжреберних проміжках);
·        Тильною поверхнеюпальців, розігнутих або зігнутих у кулак (на тулубі, щоках, підошві, долоні);
·        Усією долонею або їїчастинами (підвищенням великого пальця, підвищенням мізинця, опорною частиною
кисті) (на тулубі та кінцівках);
·        Ліктьовим краєм кисті;
·        Променевим краєм кисті;
·        Долонною поверхнеюпередпліччя (на тулубі, сідницях і кінцівках).
3.        Розтирання можевиконуватися у наступних напрямках:
·        Повздовжньому(на тулубі та кінцівках);
·        Поперечному (натулубі та кінцівках);
·        Зигзагоподібномупоперечному (штрихоподібному) (на тулубі,сідницях і стегнах при необхідності обійти певну ділянку шкіри);
·        Концентричному,при якому колові рухи виконуються на одному місці (на су-глобах, окремих
м’язах, животі);
·        Коловому,при якому колові рухи виконуються з просуванням у повздовжньому чи поперечному
напрямках, ніби нанизуються один на одного (на тулубі, сідницях, кінцівках);
·        Спіралеподібному,при котрому рухи подібні до колового, але мають вигляд спі-ралей або еліпсів
(на тулубі та кінцівках);
Напрямок
розтирання визначається конфігурацією суглобів, анатомічною будовою зв’я-зок,
сухожилків і м’язів, ходом кровоносних і лімфатичних судин (особливо при застої
та набряці), розміщенням та структурою патологічних деформацій тканин (рубці,
злуки, зроще-ння), патогенезом контрактур (дерматогенні, міогенні, неврогенні
тощо).
4.      За амплітудою(довжиною) розтирання може бути:
·        Безперервним (довгим),тобто поширюватися на всю ділянку масажу;
·        Перервним(коротким), при якому рухи короткі, уривчасті, що дає можливість точно дозувати
дію за швидкістю, силою і площею.
5.      Засилоютиску на тканини пацієнта розтирання буває:
·        Поверхневим,коли руки масажиста тиснуть на тканини пацієнта з невеликою силою і тому його
дія ніжніша;
·        Глибоким,при якому руки масажиста сильно тиснуть на тканини пацієнта, що викликає значний
стимулюючий ефект, сприяє гарному опорожненню венозних і лімфатичних судин,
збуджує рецептори глибоких шарів шкіри та підлеглих органів (м’язів,
сухожилків, судин, кісток).
6.      Узалежностівід форми ділянки тіла, прийоми розтирання поділяються на:
·        Плоскі,котрі виконуються на плоских поверхнях тіла (спина, груди, живіт, стегна тощо);
·        Охоплюючі,що проводяться на циліндричних ділянках тіла (руки, ноги, шия, пальці, кісткові
виступи, краї м’язів, ніс і т.д.).
7.      Зачастотоюзастосування прийоми розтиранняможна об’єднати у дві групи:
·        Основні прийомирозтирання, котрі застосовуються завжди, бо дають можливість за короткий час
досягнути максимальної ефективності дії прийому на організм пацієнта;
·        Додаткові(допоміжні) прийоми розтирання, що застосовуються рідше. Їх використовують з
метою посилити чи послабити дію розтирання на тканини пацієнта, або ж у випадку
необхідності їх застосування, пов’язаної з анатомічними особливостями ділянки
масажу, де основні прийоми майже не використовуються (пальці, ніс тощо).

Характеристика окремих прийомів розтирання.

1.   Основні плоскі прийомирозтираннявиконуються всією долонею, її частинами та долонною поверхнею передпліччя на
ділянках тіла, що мають плоску поверхню.
·        Плоске поверхневе розтираннявсією долонею- це відносно м’який ніжний прийом, який знижуєпідвищений тонус м’язів, заспокійливо діє на нервову систему, зменшує болі, а
також стимулює обмін речовин у шкірі та підвищує її пружність. При його виконанні
масажист повинен помірно напружити кисть, пальці випрямити і злегка стиснути.
Долоня всією поверхнею легко притискується до тканин пацієнта і ніжно розтирає їх
у різних напрямках. Прийом можна
проводити як за відтоком крові та лімфи, так і проти їхньої течії. Ним
розпочинають і закінчують розтирання.
·        Плоске глибоке розтираннявсією долонеює інтенсивнішим прийомом, котрий виконується здоволі відчутним тиском на шкіру, в результаті чого збуджуються рецептори
глибоких тканин і добре опорожняються венозні та лімфатичні судини. При русі
кисть масажиста може опиратися на її ліктьовий край для глибшої дії, або на
променевий край для слабшої дії. Його доцільно використовувати при застійних
явищах, набряках, контрактурах, після зняття гіпсових пов’язок тощо.
·        Розтирання пальцями виконуєтьсядолонною поверхнею нігтьових фаланг (по-душечкамипальців). При розтиранні великим пальцем кисть опирається на решту пальців, а
при виконанні прийому ІІ-V пальцями – на великий палець чи на опорну частину
кисті. Розтирання можна проводити у різних напрямках однією рукою, обома руками
симетрично або способом накладання. Його застосовують при масажі обличчя,
волосяної частини голови, суглобів, сухожилків, міжреберних проміжків, кисті,
стопи, кісткових виступів, крижової кістки, остьових відростків хребта тощо.
·        Розтирання опорноючастиною кисті застосовується при масажі великихм’язів спини, сідниць, стегон, литок, грудей і живота, а також суглобів при
контрактурах, рубцях і злуках. При проведенні прийому цією рукою краще
спиратися на кінчики ІІ-V пальців. Розтирання можна проводити у різних напрямках.

2.    Додаткові плоскі прийоми розтираннявиконуються з певною метою на різних ділянках тіла або визначаються формою
відповідної частини тіла.
·        Граблеподібне розтирання виконуєтьсядолонною поверхнею кінчиків пальців, які випрямлені у суглобах, розведені в
боки та поставлені до тканин пацієнта під кутом 30-45̊. При збільшенні кута між
пальцями і тканинами глибина дії зростає. При русі назад пальці можна злегка
зігнути, що посилює дію прийому. Його можна виконувати у різних напрямках,
однією або двома руками всіма способами. Прийом використовують при масажі
волосяної частини голови, тулуба, міжреберних проміжків, сідниць, стегон і т.д.,
особливо коли потрібно обійти уражені ділянки (рубці, родимки, варикозні вузли
тощо).
·        Гребнеподібне розтирання проводитьсятильною поверхнею середніх фаланг па-льців, зігнутих у кулак, або кістковими
виступами основних фаланг для сильнішої дії. При-йом можна виконувати
однією та двома руками усіма способами у різних напрямках. При виконанні
прийому обома руками можна охопити великі пальці так, щоб руки рухалися разом.
Прийом досить глибокий, тому його доцільно застосовувати на ділянках тіла з
масивними м’язами (спина, живіт, сідниці, стегна), щільними
фасціями (підошва, долоні), при ожирінні.
·        Штрихування виконуєтьсяокремо ягідками І, ІІ чи ІІІ пальців, або сумісно ІІ і ІІІ пальцями однієї руки
(друга рука фіксує тканини пацієнта в ділянці проведення прийому). Пальці
максимально випрямлені у міжфалангових суглобах і поставлені під кутом 30-45̊
до масованих тканин. Рухи від себе виконують з глибоким тиском на тканини
пацієнта, а на се-бе
– з меншим. Довжина рухів залежить від розмірів ділянки тіла, що масується: на
волосяній частині голови 1-1,5 см, на
кисті та стопі – 1,5-3 см, на кінцівках – 3-5 см, на тулубі – 5-7 см. Прийом
можна виконувати у повздовжньому, поперечному та зигзаго-подібному напрямках
безперервним і перервним способами. При безперервному штрихуван-ні на одному місці
виконується 2-3 цикли (рухи вперед-назад), а потім поступово зміщуємося по
ділянці масажу так, щоб наступні рухи перекривали попередні на ½-¼ їхньої
довжини при прямолінійному русі чи ширини при поперечному русі. Швидкість
штрихування може сягати 100 рухів за 1 хвилину. Прийом досить сильний і тому
його виконують на малочутливих ділянках: на масивних м’язах, апоневрозах,
сухожилках, суглобах і т.д. Під впливом штриху-вання швидко
розсмоктуються патологічні ущільнення в тканинах, усуваються післяопе-раційні злуки і рубці,
збільшується пружність та еластичність тканин. Тому воно показане при
відновлюючому лікуванні дерматогенних і десмогенних контрактур, деформуючих руб-цевих зрощень після
опіків і травм, злукових процесів внутрішніх органів. Штрихування по ходу
нервів і в місцях їхнього виходу на поверхню викликає гальмування і зменшення
болю при середній силі дії, а при значній силі дії – збудження та підвищення
больової чутливості.
На
міжреберних проміжках виконують граблеподібнештрихування ІІ-ІVпальцямиоднієї руки вздовж ребер, а інша рука притримує тканини у ділянці масажу.
·        Стругання виконуєтьсякінчиками ІІ-ІV пальців однієї або двох рук. Пальці максимально випрямлені у
суглобах, притиснуті один до одного і поставлені під кутом 30-45̊̊ до тканин
пацієнта. При виконанні прийому однією рукою інша рука фіксує тканини пацієн-та у ділянці масажу.
Якщо стругання проводиться двома руками, то їх ставлять одна за одною на
відстані 10-12 см. Рухи виконуються тільки в напрямку від себе з глибоким
тиском на тканини, щоб утворився спереду від пальців валик. Довжина рухів
становить 7-15 см. Його виконують у повздовжньому, поперечному і косому
напрямку вздовж м’язів. Стругання дуже глибокий і сильний прийом, тому його
застосовують на малочутливих ділянках із масивними м’язами (спина, сідниці, стегна,
литки) і при значному відкладанні жиру. Прийом викликає виражене підвищення
тонусу м’язів і посилення обміну речовин.
·        Пиляння проводитьсяліктьовим краєм однієї або обох рук. При виконанні пилян-ня однією рукою друга
рука притримує тканини пацієнта поблизу масажу. Якщо прийом виконують двома
руками, то їх ставлять поруч паралельно долонями одна за одною на відстані 1-3
см. Між ними повинен утворитися валик із тканин пацієнта. Руки рухають у протилежних
напрямках (одна до себе, інша від себе, а потім навпаки) зі швидкістю до 100
рухів за 1 хвилину. Прийом можна виконувати у повздовжньому і поперечному
напрямках перервним і безперервним способами. При безперервному пилянні руки
переміщаються вздовж ділянки розтирання, зміщуючи валик тканин між кистями.
Довжина рухів при пилянні складає від 7см до 20 см. Прийом виконується на
товстих пластах м’язів (тулуб, сідниці, кінцівки) та у ділянці великих
суглобів.
·        Пересікання – цеприйом розтирання, котрий дуже схожий на пиляння. Він відріз-няється лише тим,
що виконується променевим краєм однієї або обох рук. Решта все однакове.
Виділяють два
його варіанти: плоский і охоплюючий.
Плоский варіантпересікання виконують з приведеним до долоні великим пальцем. При виконанні
його двома руками на віддалених від масажиста ділянках тіла пацієнта руки
ставимо поруч паралельно тильними поверхнями одна за одною на відстані 2-3 см
із валиком тканин між ними. На ближніх до масажиста ділянках тіла пацієнта руки
розміщуємо паралельно долонями на віддалі 5-7 см між ними (величина відстані
залежить від товщини рук масажиста). Прийом ніжніший за пиляння, тому може
виконуватися і на інших частинах тіла.
Охоплюючий варіантпересікання виконується з відведеним великим пальцем однією або обома руками у
поперечному напрямку на циліндричних частинах тіла (кінцівки, бічна поверхня
тулуба, шия, надпліччя).

3.   Основні охоплюючіприйоми розтирання виконуються на ділянкахтіла, що мають циліндричну (округлу) форму.
·      Охоплюючебезперервне розтирання – це прийом, щовиконується по ходу лімфатичних і кровоносних судин для посилення відтоку крові
та лімфи з ділянки масажу, а також уздовж м’язів. При виконанні цього прийому
використовують два захвати: з відведеним великим пальцем та приведеним великим
пальцем. У першому випадку руку ставлять під кутом 30-45̊̊ до ділянки масажу.
Великий палець розташовують з одного, а решта з протилежного. Вся кисть
притиснута до тканин пацієнта. У другому випадку рука ставиться під кутом 90̊,
всі пальці зібрані до купи і кисть тісно притиснута до тканин пацієнта. Прийом
виконується поверхневим і глибоким способом у повздовжньому та коловому напрямі
однією й двома руками. Його використовують на кінцівках, бічних поверхнях
тулуба і на краях м’язів.
·      Охоплюючеперервне розтираннявикористовується для енергійної дії на рецеп-тори зметою посилення кровообігу, лімфообігу та скорочення м’язів. Прийом виконується
подібно до попереднього, але рука масажиста рухається короткими ривками,
енергійно і ритмічно. Його можна виконувати однією та двома руками різними способами
у повздовж-ньому,
поперечному і коловому напрямках.

4.   Додаткові охоплюючіприйоми розтирання.
·        Щипцеподібне розтираннявиконується долонними поверхнями нігтьових фаланг І-ІІ, І і ІІІ, І і ІІ-ІІІ, І
і ІІ-V пальців на окремих невеликих м’язах, кісткових гребенях, сухожилках,
пальцях, краях стопи і кисті, на носі, підборідді та вушній раковині у повздовж-ньому, поперечному й
коловому напрямках. Його можна також виконувати бічними поверх-нями ІІ-ІІІ пальців.
·      Хрестоподібнерозтирання виконують долонями обох рук,зімкнутих у замок. Його використовують для масажу кінцівок при ожирінні, за
наявності масивних м’язів і у спортивному масажі. При проведенні прийому
кінцівки необхідно фіксувати на плечі масажистта або на краях масажного столу.
·      Охоплюючепересікання проводять однією рукою, двомаруками симетрично і двома руками, розміщеними
поруч, у поперечному напрямку на верхніх й нижніх кінцівках, на бічних
поверхнях тулуба, на шиї та надпліччях.

Погладжування

liliana-kravchenk — Mon, 25 Jan 2016 15:38:50 GMT

Погладжування
Погладжування – цемасажний прийом, при виконанні якого руки масажиста ковзають-ся по тілу
пацієнта, не викликаючи зміщення його тканин.
Він
є найніжнішим масажним прийомом і діє переважно на поверхню шкіри.

Мета застосування.
1.     Заспокоїти пацієнта.
2.     Визначити стан йогошкіри та інших тканин.
3.     Розслабити м’язипацієнта.
4.     Підготувати йоготканини до виконання наступних прийомів.
5.     Налаштуватися масажистудо виконання масажної процедури.

Механізми дії.
1.     Ніжна механічна дія.
2.     Помірний рефлекторний,гуморальний та біоенергетичний впливи.

Фізіологічний вплив погладжуванняна організм.
1.   Поверхня шкіри ніжноочищається від рогових лусок, поту і шкірного сала.
2.    Помірностимулює рух крові та лімфи у судинах шкіри, котрий супроводжується
від-смоктуючим (дренажним) ефектом, усуненням набряків і застійних явищ, сприяє
кращому видаленню продуктів обміну речовин.
3.    Стимулюєобмін речовин у шкірі.
4.    Активізуєсекрецію шкірних залоз.
5.    Покращуєшкірне дихання.
6.    Підвищуєшкірно-м’язовий тонус, скоротливу функцію шкірних м’язів і температуру шкіри.
7.    Поліпшуєкосметичні властивості шкіри: шкіра стає гладенькою, еластичною, пруж-ною.
8.    Збільшуєвміст у крові еритроцитів і лейкоцитів.
9.    Зменшуєнапруження у тканинах і знижує кров’яний та внутрішньотканинний тиск.
10.     Поверхневепогладжування викликає загальний заспокійливий та знеболюючий ефе-кти,
розслаблює скелетні м’язи, усуває роздратованість.
11.     Глибокеенергійне погладжування супроводжується тонізуючою дією на ЦНС, ске-летні м’язи
та внутрішні органи.

Правила виконання погладжування (методичнівказівки).
1.    Привиконанні погладжування не повинні утворюватися складки шкіри і активно
зміщуватися тканини.
2.    Усіприйоми погладжування виконувати ритмічно й повільно зі швидкістю 24-26 рухів
за 1 хвилину.
3.    Погладжуваннявиконується на початку масажного сеансу, в середині процедури після виконання
кожного іншого масажного прийому та в кінці сеансу.
4.    Погладжуванняможна застосовувати самостійно на початку відновлюючого лікуван-ня при свіжих
травмах м’яких тканин і кісток, при набряках, підвищеній чутливості тканин,
безсонні, роздратованості тощо. Такий масаж називається підготовчим.
5.    Спочаткузастосовують поверхневе погладжування, а потім глибоке.
6.    Поверхневепогладжування можна проводити у різних напрямках (за рухом крові та лімфи і
проти їхньої течії).
7.    Глибокепогладжування з метою посилення відтоку крові по підшкірних венах і лімфи по
лімфатичних судинах виконують у напрямку до найближчих лімфатичних вузлів.
8.    Назгинальних поверхнях кінцівок погладжування проводять глибше, бо тут розта-шовані
крупні вени та лімфатичні судини.
9.    Погладжуванням’язів виконують по ходу їхніх волокон, починаючи від сухожилко-вого кінця чи
сухожилку.
10.     Уділянці великих судин, щільних м’язів і товстої жирової клітковини погладжу-вання
проводиться глибше, а на кісткових виступах, у місцях підвищеної чутливості та
больових точок – ніжніше.
11.     Початокі кінець погладжувального руху виконується з невеликим тиском на ткани-ни
пацієнта, а середина прийому – з більшим тиском.
12.     Придвосторонньому русі погладжування у проксимальному (центральному) напря-мку
виконується з сильнішим тиском на тканини, а у периферійному (зворотному)
напрямку- зі слабшим.
13.     Погладжуванняне проводиться над родимками, що виступають над поверхнею тіла.
14.     Підчас проведення масажного сеансу необов’язково застосовувати всі прийоми погладжування.
15.     Умасажній процедурі погладжування повинно складати не менше 20% часу від
загальної тривалості сеансу.

Види та технікавиконання погладжування.
1.        Погладжування можевиконуватися однією або двома руками. Обома руками вонопроводиться наступним чином:
·        Роздільно одночасно– обидві руки рухаються паралельно одна до одної з відпо-відним проміжком між
ними;
·        Роздільно послідовно– руки рухаються одна за одною, при цьому одна рука закінчує прийом, а інша
розпочинає;
·        Сумісно або способомнакладання – одна рука кладеться зверху на другу з метою глибшої дії.
2.    Узалежностівід розмірів ділянки масажу, її форми, чутливості тканин і клінічних показань погладжування може виконуватися різнимичастинами руки:
·        Долонною поверхнеюкінчика 1 чи 2-х пальців (на обличчі, кисті, стопі, пальцях, місцях виходу
нервів, по ходу нервів, на кісткових виступах, у ділянці больових і біологічно
активних точок);
·        Долонною поверхнеюкінчиків кількох пальців (ІІ-ІV, ІІ-V) (на голові, тулубі та кінцівках);
·        Долонною поверхнеюодного або кількох пальців (на обличчі, кисті, стопі, окре-мих м’язах,
кісткових виступах, міжреберних проміжках);
·        Тильною поверхнеюпальців, розігнутих або зігнутих у кулак (на тулубі, щоках, підошві, долоні);
·        Усією долонею або їїчастинами (підвищенням великого пальця, підвищенням мізинця, опорною частиною
кисті) (на тулубі та кінцівках);
·        Долонною поверхнеюпередпліччя (на тулубі, сідницях і кінцівках).
3.      Погладжуванняможе виконуватися у наступних напрямках:
·        Повздовжньому(на тулубі та кінцівках);
·        Поперечному(на тулубі та кінцівках);
·        Зигзагоподібномуповздовжньому (змієподібному) та поперечному (штрихоподіб-ному) (на тулубі,
сідницях і стегнах при необхідності обійти певну ділянку шкіри);
·        Концентричному,при якому колові рухи виконуються на одному місці (на су-глобах, окремих
м’язах, животі);
·        Коловому,при якому колові рухи виконуються з просуванням у повздовжньому чи поперечному
напрямках, ніби нанизуються один на одного (на тулубі, сідницях, кінцівках);
·        Спіралеподібному,при котрому рухи подібні до колового, але мають вигляд спі-ралей або еліпсів
(на тулубі та кінцівках);
·        П-подібномунапрямку на животі при погладжуванні товстого кишечника;
·        Комбінованому:одна рука виконує прогладжування в одному напрямку (наприк-лад, коловому), а
друга рука в іншому (наприклад, повздовжньому), при цьому руки йдуть одна за
одною або симетрично.
4.      Заамплітудою (довжиною) погладжування може бути:
·        Безперервним(довгим), тобто поширюватися на всю ділянку масажу і виконува-тися одним довгим
повільним рухом, що має заспокійливу дію на організм;
·        Перервним(коротким), при якому рухи короткі, уривчасті, що викликає в організ-мі
тонізуючий ефект.
5.      Засилоютиску на тканини пацієнта погладжування буває:
·        Поверхневим,коли руки масажиста ледь торкаються шкіри пацієнта і тому його дія ніжна,
розслаблююча;
·        Глибоким,при якому руки масажиста досить відчутно тиснуть на тканини пацієн-та, що
викликає легкий стимулюючий ефект, сприяє гарному опорожненню венозних і
лімфатичних судин, збуджує рецептори глибоких шарів шкіри та підлеглих органів
(м’язів, сухожилків, судин, кісток).
6.      Узалежностівід форми ділянки тіла, прийоми погладжування поділяються на:
·        Плоскі,котрі виконуються на плоских поверхнях тіла (спина, груди, живіт, стегна тощо);
·        Охоплюючі,що проводяться на циліндричних ділянках тіла (руки, ноги, шия, пальці, кісткові
виступи, краї м’язів, ніс і т.д.).
7.      Зачастотоюзастосування прийоми погладжуванняможна об’єднати у дві групи:
·        Основніприйоми погладжування, котрі застосовуються завжди, бо дають мож-ливість за
короткий час досягнути максимальної ефективності дії прийому на організм
пацієнта;
·        Додаткові(допоміжні) прийоми погладжування, щозастосовуються рідше. Їх використовують з метою посилити чи послабити дію погладжування
на тканини пацієнта, або ж у випадку необхідності їх застосування, пов’язаної з
анатомічними особливостями ділянки масажу, де основні прийоми майже не
використовуються (пальці, ніс тощо).

Характеристикаокремих прийомів погладжування.
1.    Основніплоскі прийомипрогладжування виконуютьсявсією долонею, її частинами та долонною поверхнею передпліччя на ділянках тіла,
що мають плоску поверхню.
·        Плоске поверхневепогладжування- це м’який ніжний прийом, який знижує підвищенийтонус м’язів, заспокійливо діє на нервову систему, зменшує болі, а також
стиму-лює обмін речовин у шкірі та підвищує її пружність. При виконанні його всією
рукою масажист повинен максимально розслабити кисть, пальці випрямити і тримати
вільно (не стискувати і не розводити). Долоня всією поверхнею ніжно
притискується до шкіри паці-єнта і легко ковзається по ній у різних напрямках. Прийом можна
проводити як за відтоком крові та лімфи, так і проти їхньої течії. Ним
розпочинають і закінчують массаж, а також проводять після інших прийомів під
час масажної процедури.
·        Плоске глибоке погладжування єінтенсивнішим прийомом, котрий виконується з доволі відчутним тиском на шкіру,
в результаті чого збуджуються рецептори глибоких тканин і добре опорожняються
венозні та лімфатичні судини. При русі кисть масажиста може опиратися на її
ліктьовий край для глибшої дії, або на променевий край для слабшої дії. Його
доцільно використовувати при застійних явищах, набряках, контрактурах, після
зняття гіпсових пов’язок тощо.

2.    Додатковіплоскі прийоми погладжування виконуються з певноюметою на різних ділянках тіла або визначаються формою відповідної частини тіла.
·        Граблеподібнепогладжуваннявиконується долонною поверхнею кінчиків паль-ців,які випрямлені у суглобах, розведені в боки та поставлені до тканин пацієнта
під кутом 30-45̊. При збільшенні кута між пальцями і тканинами глибина дії
зростає. Прийом можна виконувати у різних напрямках, однією або двома руками
всіма способами. Його використовують при масажі волосяної частини голови,
тулуба, міжреберних проміжків, сідниць, стегон і т.д.
·        Гребнеподібнепогладжуванняпроводиться тильною поверхнею середніх фалангпальців, зігнутих у кулак, або кістковими виступами основних фаланг для
сильнішої дії. Прийом можна виконувати однією та двома руками усіма способами у
різних напрямках. При виконанні прийому обома руками можна охопити великі
пальці так, щоб руки рухалися разом. Прийом досить глибокий, тому його доцільно
застосовувати на ділянках тіла з масивними м’язами (спина,
живіт, сідниці, стегна), щільними фасціями (підошва, долоні), при ожирінні.
·        Гладіння виконуєтьсятильною поверхнею ІІ-V пальців, розігнутих у міжфаланго-вих суглобах і зігнутих
у п’ястково-фалангових суглобах під кутом близьким до 90̊. Пальці злегка
зімкнуті. Його можна виконувати однією рукою та обома руками у різних
напрямках. При виконанні прийому обома руками можна охопити великі пальці так,
щоб руки рухалися разом. Прийом використовують для ніжної дії на тканини
пацієнта.

3.    Основніохоплюючі прийомипогладжуваннявиконується на ділянках тіла, що мають циліндричну (округлу) форму.
·      Охоплюючебезперервне погладжування – це прийом, щовиконується по ходу лімфатичних і кровоносних судин для посилення відтоку крові
і лімфи з ділянки масажу. При виконанні цього прийому використовують два
захвати: з відведеним великим пальцем та приведеним великим пальцем. У першому
випадку руку ставлять під кутом 30-45̊̊ до ділянки масажу. Великий палець
розташовують з одного, а решта з протилежного. Вся кисть притиснута до тканин
пацієнта. У другому випадку рука ставиться під кутом 90̊, всі пальці зібрані до
купи і кисть тісно притиснута до тканин пацієнта. Прийом виконується
поверхневим і глибоким способом у повздовжньому та коловому напрямі однією й
двома руками. Його використовують на кінцівках, бічних поверхнях тулуба і на
краях м’язів, особливо при набряках і лімфостазі.
·      Охоплюючеперервне погладжування використовується дляенергійної дії на рецептори з метою посилення кровообігу, лімфообігу та
скорочення м’язів. Прийом ви-конується подібно до попереднього, але рука масажиста
рухається короткими ривками, енергійно і ритмічно. Його можна виконувати однією
та двома руками різними способами у повздовжньому, поперечному і коловому
напрямках.

4.    Додатковіохоплюючі прийоми погладжування.
·        Щипцеподібнепогладжування виконується долонними поверхняминігтьових фаланг І-ІІ, І і ІІІ, І і ІІ-ІІІ, І і ІІ-V пальців на окремих
невеликих м’язах, кісткових гребенях, сухожилках, пальцях, краях стопи і кисті
у повздовжньому, поперечному та коловому напрямках. Його можна також виконувати
бічними поверхнями ІІ-ІІІ пальців і цей спосіб значно ніжніший.
·      Хрестоподібнепогладжування виконують долонями обох рук,зімкнутих у замок. Його використовують для масажу кінцівок при ожирінні, за
наявності масивних м’язів і у спортивному масажі. При проведенні прийому
кінцівки необхідно фіксувати на надпліччі масажиста або на краях масажного
столу.

Професійні правила масажиста

liliana-kravchenk — Thu, 21 Jan 2016 13:09:03 GMT

1. Не виходьте за рамки власної кваліфікації. Якщо ви не маєте вищої освіти - не займайтеся лікуванням всіх захворювань; не будьте жадібними, краще відправити пацієнта до професіонала свого діла. Оскільки ще Гіппокра́т — давньогрецький лікар. Один із перших, хто відкинув забобони, легенди й віру, що хвороби мають надприродне походження.Сказав відомий його постулат, важливий для всіх лікарів: «Не нашкодь».

2.Массаж багато століть займає свою окрему нішу в комплексному лікуванні людини, розвивайтеся не по горизонталі, отримуючи багато по верхневих знань, а по вертикалі, вдосконадюючи свої вміння та навечки, стаючи спеціялістом в своєму профілі.

3. Перший прийом не розпочинай з масажу.
Розпитай про розвитик хвороби, які причини цьому сприяли. Провиди докладну діагностику. Переглянь ще ренгенівські дослідження , а краще КТ. Склади індевідуальний курс лікування , посвіти в нього пацієнта. За необхідності проконсольтуйся з більш досвітченим масажистом. Обов'язково якщо можливі ускладнення.

4.Постарайтесь на першому ж прийомі створити достатню мотивацію у пацієнта, при цьому не беріть відповідальність тільки на себе, пацієнт повинен виконувати самостійно всі ваші рекомендації з харчування, фізичних вправ і т.д. Ви виконуєте свою частину роботи, кваліфіковано роблячи масаж, а пацієнт виконує своє домашнє завдання.

5.Залишайте всі свої проблеми перед дверима в робочий кабінет.Працювати необхідно з чистою незабитою турботами головою.

6. Ніколи не давайте пацієнтові порад і рекомендацій, які ви самі не виконуєте. Чи не знаєте. Чи не впевненні.

7.Ніколи не обговорюйте з пацієнтом своє особисте життя, залишаючись чесним і відкритим, пам'ятайте - це вони прийшли до нас, а не ми до них.

8.В професії масажиста дуже важливий індивідуальний підхід до пацієнта, ваш індивідуальний масажний та почерк; розвивайте інтуїцію, проникливість, не бійтеся експериментів, адже масаж спочатку розвивався емпіричним шляхом, а нам зараз набагато простіше рости професійно, адже накопичений величезний науковий досвід, спирайтеся на нього, але не забувайте про складність людського організму, не всьому можна дати пояснення з точки зору анатомії і фізіології, будьте відкриті новим знанням і новому досвіду.

9. Не бійтеся конкуренції, на жаль, роботи вистачить на всіх, дозвольте пацієнтові свободу вибору, не нав'язуйте себе, нехай він сам вирішить, що ви найкращий масажист для нього.

10.Не обманюйте пацієнта і не давайте йому порожніх обіцянок, наша робота пов'язана зі здоров'ям людини, і рекламні трюки нам зовсім ні до чого.

11. Якщо ви від сеансу до сеансу натрапляєте на безперервний опір, наприклад, пацієнт з останніх сил терпить вас і ваш масаж, але вирішив не переривати розпочатий курс, відмовтеся від нього, не треба нікому нічого робити проти його волі.

12. Сформуйте умовний рефлекс у пацієнта, при проведенні курсу масажу призначайте його на прийом в один і той же час, а якщо масаж виконується раз на тиждень - виберіть один і той же день і час.

13. Для того щоб уникнути перевтоми, необхідно грамотно підібрати висоту столу. Для цього є декілька методів. Не використовуйте силу рук, використовуйте вагу свого тіла. Та завжи будьте в русі. Переносте вагу свого тіла з ноги- на-ногу. Ні би пританцьовуючи. Також рухаючи корпусам тіла, в залежності від масажного руху .

14.Як що ваша втома стала хронічною, ви відчуваєте, що робота викликає занепад сил і слабкість, значить, прийшла пора звернути пильну увагу на своє здоров'я і знайти причину поганого самопочуття, використовуючи фізикальні методи дослідження та натуропатичні.

Неправдиві обіцянки

liliana-kravchenk — Thu, 21 Jan 2016 12:11:02 GMT

Що хочу розповісти. Не так давно мені в руки попала лестівка з рекламою нового масажного кабінету.
Мене дуже зхвилювало те, що за одну процедуру можна позбавиться від остеохондрозу і дискових гриж! Без хірургічного втручання. <_<
головне те ,що основна маса людей вірить цьому рекламному трюку. А тобі треба розповідати та доводити правду.

Що попадалось за Вашу масажну практику???

Чайові

liliana-kravchenk — Thu, 21 Jan 2016 11:57:04 GMT

Хочу запитати Вашої думки.
Як бути в таких ситуаціях , коли пацієнт дає тобі чайові????
Адже він платить за послугу 100%. Чи робити в таких випадках знижку на процедури?
Чи етично брати чайові?
Яка Ваша думка? Чому -так , та чому-ні?

Як розвити свій бізнес з масажу?

liliana-kravchenk — Thu, 21 Jan 2016 11:53:10 GMT

Передусім цікавить питання щодо візиток.
- Де можна виставляти свої візитні картки?
- Що на них може бути написано, що привабливо, а що навпаки.

Та більш конкретне питання. Чи можу я виставляти свої картки в тих клініках де працюю. Вказувати мій домашній телефон?Чи етично це?
Будь-ласка, висловіть свою думку. Та свої способи зростання клієнтури. Дякую.

Роздягання пацієнта

liliana-kravchenk — Thu, 21 Jan 2016 11:43:29 GMT

Шановні колеги!
Для початку хочу запитати Вас про етичні вимоги, які пов'язаних з роздяганням пацієнта.
Я знайшла надзвичайно цікавої інформації , з приводу даної теми в інтернеті. За кордомом , Европі, Канаді та Східних країнах. Існують конкретні правела , процедури масажу.
Ось основні правила, пов'язані з роздяганням пацієнта, які зобов'язаний дотримуватися масажист (незалежно від статі масажиста і пацієнта):
1. Перед початком процедури ми зобов'язані пояснити пацієнтові, в чому полягає процедура і з якою метою проводиться. Якщо потрібно роздягнутися - пояснити, яку ділянку тіла оголити і для чого.
2. Пояснити, як лягти і як сховатися простирадлом. Укриваніе обов'язково. Масажист під час процедури відкриває область за областю і вкриває ті частини, де закінчив працювати. Якщо пацієнт залишається в брюках або сорочці, він все одно укривається.
3. Знімати труси забороняється. При необхідності, в процесі процедури можна їх приспустити, попередньо пояснивши, навіщо це потрібно і спитавши дозволу.
4. Перед початком процедури пацієнта питають, чи є ділянки тіла, до яких він забороняє торкатися масажиста.
5. Після попередньої бесіди масажист виходить і чекає, поки пацієнт його не покличе. Коли масажист заходить, пацієнт вже лежить укритий.
6. Після закінчення процедури масажист також виходить, щоб пацієнт одягнувся.

Ці правела мають право на існування і на Україні, оскільки їх дотримання призводить до поваги між пацієнтом та масажистом.

Яка Ваша думка? Та якими правилами корестуєтесь Ви?
_________________

Мобільний телнфон!!!

liliana-kravchenk — Thu, 21 Jan 2016 11:24:23 GMT

Привіт ! Поділіться досвідом! Як Ви пояснюєте пацієнтові, що не варто відповідати на дзвінки під час процедури. Підходите самі до телефону під час процедури? Адже є пацієнти, яким просто так не скажеш (навіть тактовно). Як ви поводитеся, якщо людині дійсно треба терміново подзвонити під час процедури? Стоїте спокійно і чекаєте, або продовжуєте щось робити? А може використати момент і можна випити чайку?