| liliana-kravchenk | Дата: Понеділок, 25.01.2016, 17:44 | Повідомлення # 1 |
 Рядовий
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Статус: Offline
| Вібрація– цемасажний прийом, при якому руки масажиста викликають коливання тканин, судин,
нервів і внутрішніх органів пацієнта з різною амплітудою та частотою.
Отже, прийом діє на всю товщу
шкіри, на м’язи, кістки, їхні з’єднання та внутрішні орга-ни.
Метазастосування.
1. Енергійно стимулювати кровообіг ілімфообіг у шкірі, м’язах, кістках, суглобах та внутрішніх органах.
2. Посилитиобмін речовин у всіх тканинах.
3. Забезпечити розсмоктування патологічнихущільнень, відкладень та деформацій тка-нин (рубці, зрощення, злуки).
4. Нормалізуватифункції опорно-рухового апарату і внутрішніх органів.
Механізмидії.
1. Вираженамеханічна дія.
2. Сильнийрефлекторний, гуморальний і біоенергетичний впливи.
Фізіологічний впливвібрації на організм.
1. Відновлюєзгаслі рефлекси та посилює ослаблені рефлекси.
2. Розширюєабо звужує кровоносні судини.
3. Енергійно стимулюється рух крові ілімфи, що викликає розсмоктування патологіч-них відкладень, рубців, набряків.
4. Посилює обмін речовин і регенераційніпроцеси у шкірі, м’язах, кістках і внутрішніх органах.
5. Підвищує температуру тканин шкіри тапідлеглих органів на 5-6̊ С унаслідок чого вони стають пластичнішими.
6. Підвищуєтонус розслаблених м’язів або усуває спазм м’язів.
7. Підвищуєрухливість суглобів.
8. Зменшуєтьсябіль.
9. Вібрація супроводжується нормалізацієютонусу центральної нервової системи та функцій внутрішніх органів.
Правилавиконання вібрації (методичні вказівки).
1. При виконаннівібрації тканини пацієнта повинні коливатися, а не зміщуватися.
2. М’язипацієнта мають бути максимально розслабленими.
3. Вібраціяпроводиться після розминання і чергується з погладжуванням.
4. Прийоми вібрації виконуються ритмічно зішвидкістю від 100 до 200-300 рухів за хвилину.
5. Частоту вібрації збільшують та зменшуютьпоступово, наприклад, на початку прийо-му вона має частоту 100-120 разів на
хвилину, в середині прийому – 200-300 коливань, а в кінці – швидкість коливань
поступово затухає.
6. Вібрацію можна проводити у напрямівідтоку крові та лімфи і проти течії крові й лімфи.
7. Вібраціяповинна бути безболісною.
8. Вібрація не проводиться над родимимиплямами та родимками, що виступають над поверхнею тіла, і лімфатичними вузлами,
а грубі прийоми ударної вібрації – над хребтом і нирками
9. На чутливих ділянках (голова, передня ібічна поверхня шиї, внутрішня поверхня плечей та стегон, бічна поверхня грудної
клітки) вібрація виконується обережно.
10. Наодному місці вібрація проводиться протягом 5-15 секунд, потім робиться перерив на
3-5 секунд, під час якого ця ділянка погладжується. Після цього вібрація і погладжування
може повторюватися від 3 до 7 разів у залежності від чутливості тканин.
11. Ударну вібрацію повторюють не більше 3разів, а загальна її тривалість у масажному сеансі не повинна перевищувати
1-1,5 хвилини.
12. Перервнувібрацію проводити ритмічно, почергово двома руками.
13. Привиконанні ударної вібрації двома руками між ними повинен бути проміжок від 2 до
5-7 см.
14. Ударинаносити перпендикулярно або під кутом (дотично) до тканин пацієнта.
15. Силу ударної вібрації дозують частиноюруки, що виконує прийом, ступенем напру-ження кисті, змиканням пальців та їхнім
згинанням, а також частотою ударів.
16. Сила безперервної вібрації залежить відкута між рукою масажиста і тканинами паці-єнта: чим тупіший кут, тим
інтенсивніший прийом.
17. Під часмасажного сеансу не обов’язково виконувати всі прийоми вібрації.
18. Умасажному сеансі вібрація складає 10-15% від його загальної тривалості.
Побічніреакції вібрації.
При не врахуванні чутливості
тканин пацієнта, стану його кровоносної системи, недо-тримання правил виконання
та внаслідок грубого проведення вібрації можуть виникнути побічні реакції,
пов’язані з травматизацією тканин: виражена болючість тканин та синці.
Видита техніка виконання вібрації.
1. Вібрація може виконуватися однієюабо двомаруками. Обома руками воно прово-диться наступним чином:
· Роздільно одночасно синхронно –обидві руки рухаються паралельно одна до од-ної в одному напрямку з відповідним
проміжком між ними;
· Роздільно послідовно – рукирухаються одна за одною, при цьому одна рука закінчує прийом, а інша
розпочинає;
2. У залежності від розмірів ділянки масажу, їїформи, чутливості тканин і клінічних показань вібрація можевиконуватися різними частинами руки:
· Долонною поверхнею кінчика 1 чи 2-хпальців (на обличчі, кисті, стопі, пальцях, місцях виходу нервів, по ходу
нервів, на кісткових виступах, у ділянці больових і біологічно активних точок);
· Долонною поверхнею кінчиків кількохпальців (ІІ-ІV, ІІ-V) (на на голові, тулубі та кінцівках);
· Усією долонною поверхнею одного або кількохпальців (на обличчі, тулубі, кінцівках);
· Бічною поверхнею ІІ або ІІІ пальців;
· Тильною поверхнею пальців, розігнутихабо зігнутих у кулак (на тулубі, щоках, підошві, долоні);
· Усією долонею або її частинами(підвищенням великого пальця, підвищенням мізинця, опорною частиною кисті) (на
тулубі та кінцівках);
· Ліктьовим краєм кисті.
3. Вібрація може виконуватися у наступних напрямках:
· Повздовжньому (натулубі та кінцівках);
· Поперечному (на тулубі такінцівках);
· Зигзагоподібному (на натулубі, сідницях і стегнах);
· Коловому.
4. За амплітудою і частотою вібрація можебути:
· Низькочастотною здовгою амплітудою, котрамає розслаблюючу і заспокій-ливу дію;
· Високочастотною з короткою амплітудою, що викликаєстимулюючий ефект.
5. За силою дії на тканини пацієнтавібрація буває:
· Ніжною (поверхневою), колируки масажиста діють на тканини пацієнта з неве-ликою силою;
· Глибокою, при якій рукимасажиста інтенсивно діють на тканини пацієнта, що викликає значний стимулюючий
ефект, збуджує рецептори глибоких шарів шкіри та підлеглих органів (м’язів,
сухожилків, судин, кісток, внутрішніх органів).
6. У залежності від форми ділянки тіла, прийоми вібрації поділяються на:
· Плоскі, котрівиконуються на плоских поверхнях тіла (спина, груди, живіт, стегна тощо);
· Охоплюючі, що проводятьсяна циліндричних ділянках тіла (руки, ноги, шия, пальці, краї м’язів, ніс і
т.д.).
7. За частотою застосування прийоми вібрації можна об’єднати у двігрупи:
· Основні прийоми вібрації,котрі застосовуються завжди, бо дають можливість за короткий час досягнути
максимальної ефективності дії прийому на організм пацієнта;
· Додаткові (допоміжні)прийоми вібрації, що застосовуються рідше. Їх використо-вують з метою посилити
чи послабити дію вібрації на тканини пацієнта, або ж у випадку необхідності їх
застосування, пов’язаної з анатомічними особливостями ділянки масажу, де основні
прийоми майже не використовуються (кисть, стопа, пальці, ніс тощо).
8. Затехнікою виконання вібраціяподіляється на:
· Безперервну (безударну)вібрацію, при виконанні котрої руки масажиста не відри-ваються від тіла
пацієнта;
· Перервну (ударну)вібрацію, при проведенні котрої рукиперіодично відриваються від тканин пацієнта та наносять ритмічні удари.
Характеристика окремих прийомів вібрації.
1. Основні прийоми безперервноївібрації.
Безперервна вібрація поділяєтьсядва види:
· Стабільна безперервна вібрація, котравиконується на одному місці без відриву рук від тіла пацієнта.
· Лабільна (ковзаюча) безперервна вібрація, при виконаннікотрої руки масажиста зміщуються по поверхні тіла пацієнта без відриву від
нього.
Стабільнабезперервна вібрація можепроводитися наступними способами:
· Кінчиком І, ІІ або ІІІ пальців (точковавібрація) у ділянці виходу нерва, у больо-вій точці та БАТ, у ділянці перелому
кістки. Найглибшою буде вібрація тоді, коли палець буде стояти під кутом 90̊ до
тканин пацієнта. Точкова вібрація викликає гальмування нервів, зменшує біль,
стимулює зростання переломів, попереджує атрофію м’язів;
· Всією долонею або долонною поверхнеюодного чи усіх пальців на обличчі, ту-лубі та кінцівках. При необхідності дії
на внутрішні органи (серце, шлунок, печінка, кишечник і т.д.) руку ставлять на
ділянку проекції органу на поверхню тіла і, ніжно натискуючи на тканини,
проводять вібрацію з частотою 200-250 разів за 1 хвилину. Вона зменшує частоту
серцевих скорочень, але збільшує їхню силу, стимулює секрецію залоз, нормалізує
тонус гладеньких м’язів порожнистих органів;
· Кулаком і ліктьовим краєм кисті натулубі та кінцівках;
· Охоплюючим способом усією рукою навеликих м’язах (найширший м’яз спини, м’язи плеча, стегна і литки), а
щипцеподібним способом на дрібних м’язах (груднино-ключично-соскоподібний,
верхній край трапеції тощо).
Лабільна(ковзаюча) безперервна вібрація виконується наступнимиспособами:
· Долонною поверхнею одного чи кількохпальців (І, ІІ і ІІІ) по ходу нерва, на обличчі та інших невеликих ділянках
тіла;
· Долонною поверхнею усіх пальців абовсією долонею на тулубі, сідницях, стег-нах, литках тощо;
· Кулаком на тулубі, сідницях, стегнах ілитках.
Лабільна
вібрація досить ніжна, тому її ще називають вібраційним погладжуванням.
2. Додаткові прийоми безперервної вібрації.
· Потряхування застосовують зметою дії на м’язи. Максимально розслаблений м’яз чи групу м’язів ніжно охоплюють
з одного боку великим пальцем, а з протилежного тільки V,
ІV-V
або всіма чотирма пальцями, і виконують коливання у хвилеподібному режимі (з
періодичним поступовим збільшенням та зменшенням частоти коливань від 100 до
300 рухів за хвилину). На плоских м’язах потряхування можна виконувати
кінчиками ІІ, ІІІ і ІV
пальців. Прийом викликає розслаблення м’язів, знімає їхню втому, заспокоює ЦНС,
сприяє відтоку крові та лімфи.
· Стряхування проводиться на кінцівкадля швидкої стимуляції кровообігу та лім-фообігу, зниження напруження м’язів
або їх стимуляції, для збільшення рухливості суглобів та зв’язок при
контрактурах і злуках.
Стряхування кисті. Однією рукоюфіксують передпліччя у нижній його частині, а другою рукою – кінчики пальців
(ІІ-ІV). Потім роблять коливання кисті у напрямку
згинання-розгинання у променево-зап’ястковому суглобі з одночасним її
відведенням-приведенням. Частота рухів сягає близько 100-120 разів за хвилину.
Стряхування всієї руки.Напівзігнуту в ліктьовому суглобі руку фіксують однією рукою у ділянці
променево-зап’ясткового суглоба, щоб не рухалася кисть, а другою – передпліччя
у його верхній частині. Далі цією рукою виконують коливання всієї кінцівки
пацієнта (без кисті) у плечовому суглобі в напрямку згинання-розгинання з
одночасним її відведенням-приведенням. При невеликій частоті (100 рухів) прийом
більше впливає на м’які тканини плечового суглоба, а при вищій частоті (150-200
разів) – на м’язи руки. При виконанні прийому у лежачому положенні рука
пацієнта повинна бути в одній площині з його тілом, що забезпечує максимальне
розслаблення м’язів.
Стряхування стопи.Напівопущену стопу фіксують однією рукою за кінчики І-ІІ пальців, а другою
гомілку в її нижній частині. Потім коливають стопу в напрямку
згинання-розгинання її у гомілково-стопному суглобі з невеликим
відведенням-приведенням. Частота рухів становить 50-60 разів за хвилину в
зв’язку з анатомічними особливостями суглоба. Прийом можна виконувати у
сидячому і лежачому положенні пацієнта.
Стряхування всієї нижньої кінцівки. Прийом проводятьу лежачому положенні на спині. Однією рукою фіксують стопу в ділянці плесни, а
другою – у нижній частині гомілки (можна двома руками охопити ногу пацієнта у
нижній частині гомілки). Далі проводять коливання ноги у кульшовому суглобі в
напрямку згинання-розгинання з одночасним відведенням-приведенням. Частота
рухів становить приблизно 50-60 разів за хвилину.
· Струшування – це додатковийприйом безперервної вібрації, який проводиться з метою впливу на внутрішні
органи.
Струшування внутрішніх органів виконують улежачому положенні. Одну руку кладуть з одного боку тіла у ділянці проекції
потрібного органу, а другу з протилежного боку тіла. Далі проводять коливання
органу між руками з різною частотою. При цьому руки можна поступово зближати
між собою та віддаляти. Прийом активує рух крові та лімфи, посилює секрецію
залоз, підвищує тонус гладеньких м’язів внутрішніх органів або усуває їхній
спазм, покращує перистальтику травного каналу, зміцнює зв’язки внутрішніх
органів, сприяє розсмоктуванню злук, послаблює біль.
Струшування гортані. Гортаньохоплюється з боків великим і вказівним пальцями, котрі виконують її коливання
справа-наліво і навпаки з одночасним незначним зміщенням угору-вниз. Прийом показаний
при хронічному ларингіті, при розладах фонації тощо.
Струшування носа. Ніс охоплюєтьсяІ і ІІ пальцями за його хрящі й виконується подібно до попереднього прийому.
Застосовують його при хронічних ринітах і гайморитах.
Струшування грудної клітки проводятьобома руками, котрі охоплюють її з боків між V
і VІІІ ребрами по середній пахвовій лінії.
Вібрацію виконують у напрямках: справа-наліво, спереду-назад із невеликим
зміщенням угору-вниз. Прийом призначають при захворюваннях органів дихання для
посилення кровообігу, усунення застою в легенях, кращому відходженню
харкотиння, розсмоктуванню інфільтратів, покращанню рухливості з’єднань грудної
клітки при її травмах, остеохондрозі грудного відділу хребта тощо.
Струшування живота. Живітохоплюється двома руками з боків так, щоб великі пальці лежали на рівні пупка,
а решта – на спині. Проводять коливання живота у напрямках як при струшуванні
грудної клітки. Прийом показаний при атонії кишечника, закрепах, хронічних
захворюваннях органів травлення з недостатньою секрецією, злуках, ослабленні
м’язів черевного пресу і т.д.
Струшування тазузастосовують при хронічних захворюваннях органів тазу, злуках між ними, для
усунення напруження м’язів тазового поясу при попереково-крижовому
остеохондрозі тощо.
При
лежачому положенні обличчям униз таз охоплюється двома руками з боків так, щоб
великі пальці були розташовані на його задній поверхні, а решта пальців – на
гребенях клубових кісток.
При
лежачому положенні на спині таз охоплюють з боків обома руками, але великі пальці
розташовуються на гребенях клубових кісток, а інші – на задній поверхні тазу.
Таз коливають справа-наліво та спереду-назад.
У
сидячому положенні масажист теж сідає позаду пацієнта і охоплює його таз із
боків обома руками так, щоб великі пальці були розташовані на задній поверхні
тазу, а решта пальців на крилах клубових кісток і їхніх гребенях. Таз коливають
спереду-назад, повільно просуваючись руками назад до хребта.
· Підштовхування застосовують длядії на органи черевної порожнини. Ліва рука ставиться на живіт з одного боку
проекції певного органу, а права рука з протилежного боку проекції даного
органу на живіт. Правою рукою короткими ритмічними поштовхами діємо через
стінку живота на орган у напрямку лівої руки (фіксуючої), або навпаки. Проводимо
кілька поштовхів із 2-3 секундними проміжками між ними.
3. Прийоми ударної вібрації.
Усі прийоми
ударної (перервної) вібрації є додатковими.
Якщо
прийоми виконуються на одному місці – це стабільна ударна вібрація, а колируки масажиста виконують прийоми переміщаючись по тілу пацієнта – це лабільнаударна вібрація.
· Пунктування (душування). Виконуєтьсякінчиком ІІ і ІІІ пальців окремо, попере-мінно або одночасно; ІІ- ІV та ІІ-V
пальцями почергово (рідко одночасно) однієї та обох рук. Пунктування кінчиком
одного пальця застосовується у точковому масажі. Прийом виконують зі швидкістю
100-160 ударів за хвилину. Сила ударів залежить від кута між кінчиком пальця і
тілом пацієнта: чим більший кут, тим сильніша і глибша дія. Його
використовують, здебільше, на ділянках тіла де мало підшкірної клітковини, на
дрібних м’язах, сухожилках, зв’язках, нервах, у ділянці перелому, на голові та
обличчі тощо.
· Постукування підвищує тонусм’язів, покращує їхнє кровозабезпечення, тому за-стосовується при атонії та
атрофії м’язів. Його можна виконувати кількома способами.
Постукування одним пальцем проводять долонноюповерхнею вказівного пальця, котрий наносить удари з амплітудою 5-10 см і
частотою 100-300 разів за 1 хвилину. Кисть повинна бути розслаблена і вільно
рухатися у променево-зап’ястковому суглобі. Його застосовують при масажі голови,
обличчя, шиї, дрібних м’язів і сухожилків.
Постукування кількома пальцями виконуєтьсядолонною або тильною поверхнею ІІ-V пальців
однієї чи обох рук. Масажист кладе руку на поверхню тіла пацієнта і, шляхом
максимального розгинання та згинання випрямлених пальців у п’ястково-фалангових
суглобах, наносить поперемінно удари. Прийом використовують при масажі
волосяної частини голови, обличчя, шиї, кисті та стопи.
Постукування тильною поверхнею кулака. Пальці вільнозігнуті, ягідки ІІ-ІV пальців ледь
торкаються підвищення великого пальця, у середині кулака утворюється порожнина,
заповнена повітрям. Ця повітряна подушка пом’якшує удари і викликає хлопаючий
звук. Прийом можна виконувати однією рукою або двома почергово. Його
застосовують на ділянках тіла, котрі мають товстий шар м’язів (спина, сідниці,
стегна).
Постукування ліктьовим краєм кулака. Рука має таку жсаму форму, що й при виконанні попереднього прийому. Але мізинець
напіврозігнутий, а великий палець прилягає своєю долонною поверхнею до
променевого краю мізинця, ніби утворює дно лійки. Удари наносять
перпендикулярно всією нижньою поверхнею утвореної лійки. При цьому рука
знаходиться у положенні невеликого привертання (пронації). Щоб вібрація була
м’якою, необхідно розслабити кисть і променево-зап’ястковий суглоб. Прийом
виконується на ділянках тіла, що мають великі пласти м’язів.
· Похлопування. На чутливихділянках виконується долонною або тильною повер-хнею ІІ-Vпальців однієї чи обох рук шляхом згинання-розгинання їх у п’ястково-фалангових
суглобах. На спині, передній стінці грудної клітки, животі, сідницях, стегнах,
плечах і литках його виконують долонями. Всі пальці злегка притискують один до
одного і трохи згинають, так щоб утворився невеличкий човник. Це забезпечує
утворення повітряної подушки під час удару між рукою масажиста і тілом
пацієнта. Кисті розслаблені й розташовані в невеликій пронації. Рука вільно
рухається в променево-зап’ястковому суглобі. Похлопування можна проводити
однією рукою або двома руками почергово. Слабкі удари викликають звуження судин
і сповільнення пульсу, а сильні енергійні – розширення судин, артеріальну гіперемію,
місцеве підвищення температури, зниження чутливості нервових закінчень.
· Рубання. На невеликих ічутливих ділянках рубання виконують бічною поверх-нею ІІ або ІІІ пальців однієї
чи обох рук почергово. На інших ділянках його проводять ліктьовим краєм однієї
або двох рук почергово. Пальці можуть бути випрямленими, розведеними чи
зігнутими. Передпліччя зігнуті у ліктьовому суглобі під прямим або тупим кутом.
Кисті наносять удари шляхом відведення і приведення її у
променево-зап’ястковому суглобі. Під час удару пальці змикаються і утворюють
тріскучі звуки внаслідок стискання повітряних прошарків, розташованих між ними.
Ці повітряні подушки пом’якшують удари. При зімкнутих пальцях рубання стає
грубим, жорстким і болючим, що може травмувати тканини пацієнта. Рухи виконують
ритмічно з частотою 250-300 ударів за 1 хвилину. При-йом виконують вздовж
м’язових волокон і рідше впоперек. Рубання викликає глибоку дію на тканини. Від
ударів скорочення м’язових волокон поширюється по всій його довжині.
Стимулюється рух крові та лімфи, що покращує забезпечення тканин киснем і
поживними речовинами, усуваються застої та набряки, посилюється секреція
потових і сальних залоз та обмін речовин і т.д.
· Стьобання – це вібраційнийприйом, при якому удари по тілу пацієнта наносять-ся під кутом (по дотичній
траєкторії). На чутливих ділянках тіла його виконують долонною поверхнею кінчиків
ІІ-V пальців (разом, або поодинці),
які згинаються у міжфалангових і п’ястково-фалангових суглобах. Стьобання всією
долонею проводиться на великих поверх-нях тіла. Удари можна наносити у
напрямках: від себе, до себе, почергово долонною і тиль-ною поверхнями кисті (але
не нігтями); почергово долонями до себе; почергово тильними поверхнями від
себе. Прийом виконують однією рукою, двома руками роздільно симетрич-но, двома
руками роздільно почергово. Стьобання енергійно стимулює кровообіг, обмін
речовин, процеси виділення, підвищує тургор і еластичність шкіри. Швидкість
ударів стано-вить 100-200 разів на хвилину.
· Стакато (стьобання у коловому напрямку). Начутливих ділянках виконується долонною поверхнею кінчиків ІІ-V пальців однієї та обох рук. На інших
ділянках стакато проводять усією долонною поверхнею цих пальців. Удари наносять
по колу під великий палець, який відведений угору. Кисть знаходиться у
положенні напівпронації. Прийом можна виконувати однією рукою, двома руками
роздільно симетрично, двома руками роздільно послідовною. Ефекти стакато
подібні до стьобання, тільки ніжніші.
|
| |
| |
