| liliana-kravchenk | Дата: Понеділок, 25.01.2016, 17:41 | Повідомлення # 1 |
 Рядовий
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Статус: Offline
| Розтирання– цемасажний прийом, при якому руки масажиста викликають утворення та переміщення
складок тканин пацієнта в різних напрямках.
Розтирання дуже схоже на
погладжування. Відрізняється від нього більшим тиском на тканини та швидшим
рухом рук по них.
Прийом діє на всю товщу шкіри і
на підлеглі до неї тканини. Особливо інтенсивної дії зазнає шкіра.
Метазастосування.
1. Енергійностимулювати кровообіг і лімфообіг у тканинах.
2. Стимулюватиобмін речовин у тканинах.
3. Підвищититемпературу тканин.
4. Забезпечити розсмоктування патологічнихущільнень, відкладень та деформацій тка-нин (рубці, зрощення, злуки).
5. Підготуватитканини до розминання.
Механізмидії.
1. Вираженамеханічна дія.
2. Сильнийрефлекторний, гуморальний і біоенергетичний впливи.
Фізіологічний впливрозтирання на організм.
1. Поверхняшкіри енергійно очищається від рогових лусок, поту і шкірного сала.
2. Дуже стимулюється рух крові і лімфи, щовикликає розсмоктування патологічних відкладень, рубців, набряків.
3. Посилюєобмін речовин у шкірі та підлеглих тканинах.
4. Підвищує температуру тканин шкіри тапідлеглих органів на 5-6̊ С унаслідок чого вони стають пластичнішими.
5. Підвищуєтонус розслаблених м’язів та усуває спазм м’язів.
6. Підвищуєрухливість суглобів.
7. Зменшуєтьсябіль.
8. Розтирання супроводжується підвищеннямтонусу центральної нервової системи та функцій внутрішніх органів.
Правилавиконання розтирання (методичні вказівки).
1. При виконанні розтирання повинніутворюватись складки шкіри, які активно переміщуються, розтягуються і
перетираються в різних напрямках.
2. Прийоми розтирання виконуються ритмічнозі швидкістю 50-70 рухів за хвилину (деякі прийоми мають швидкість до 100 рухів
за хвилину).
3. Розтирання можна проводити в напрямівідтоку крові та лімфи і проти течії крові й лімфи.
4. Розтирання не проводиться над родимимиплямами, родинками і лімфатичними вузлами.
5. На чутливих ділянках (голова, передня ібічна поверхня шиї, внутрішня поверхня плечей та стегон, бічна поверхня грудної
клітки) розтирання проводиться обережно.
6. На одному місці розтирання проводитьсяпротягом 5-15 секунд, потім робиться перерив на 3-5 секунд, під час якого ця
ділянка погладжується. Після цього розтирання і погладжування може
повторюватися від 3 до 7 разів у залежності від чутливості тканин.
7. Під часмасажного сеансу не обов’язково виконувати всі прийоми розтирання.
8. Розтиранняпроводиться після погладжування і чергується з ним.
9. Розтиранняпроводиться перед розминанням.
10. Умасажному сеансі розтирання складає 20% від його загальної тривалості.
Побічні реакції розтирання.
При не врахуванні чутливості
тканин пацієнта, стану його кровоносної системи, недо-триманні правил виконання
та внаслідок грубого проведення розтирання можуть виникнути побічні реакції,
пов’язані з травматизацією тканин: виражена болючість, потертості, синці.
Видита техніка виконання розтирання.
1. Розтирання можевиконуватися однією або двома руками. Обома руками воно про-водитьсянаступним чином:
· Роздільно одночасно синхронно – обидві рукирухаються паралельно одна до од-ної в одному напрямку з відповідним проміжком
між ними;
· Роздільно одночасно асинхронно – обидві руки рухаютьсяпаралельно одна до одної в протилежному напрямку з відповідним проміжком між
ними;
· Роздільно послідовно– руки рухаються одна за одною, при цьому одна рука закінчує прийом, а інша
розпочинає;
· Сумісно або способом накладання – одна рука кладетьсязверху на другу з метою глибшої дії.
2. У залежності від розмірівділянки масажу, її форми, чутливості тканин і клінічних показань розтиранняможе виконуватися різними частинами руки:
· Долонною поверхнеюкінчика 1 чи 2-х пальців (на обличчі, кисті, стопі, пальцях, місцях виходу
нервів, по ходу нервів, на кісткових виступах, у ділянці больових і біологічно
активних точок);
· Долонною поверхнеюкінчиків кількох пальців (ІІ-ІV, ІІ-V) (на на голові, тулубі та кінцівках);
· Долонною поверхнеюодного або кількох пальців (на обличчі, кисті, стопі, окре-мих м’язах,
кісткових виступах, міжреберних проміжках);
· Тильною поверхнеюпальців, розігнутих або зігнутих у кулак (на тулубі, щоках, підошві, долоні);
· Усією долонею або їїчастинами (підвищенням великого пальця, підвищенням мізинця, опорною частиною
кисті) (на тулубі та кінцівках);
· Ліктьовим краєм кисті;
· Променевим краєм кисті;
· Долонною поверхнеюпередпліччя (на тулубі, сідницях і кінцівках).
3. Розтирання можевиконуватися у наступних напрямках:
· Повздовжньому(на тулубі та кінцівках);
· Поперечному (натулубі та кінцівках);
· Зигзагоподібномупоперечному (штрихоподібному) (на тулубі,сідницях і стегнах при необхідності обійти певну ділянку шкіри);
· Концентричному,при якому колові рухи виконуються на одному місці (на су-глобах, окремих
м’язах, животі);
· Коловому,при якому колові рухи виконуються з просуванням у повздовжньому чи поперечному
напрямках, ніби нанизуються один на одного (на тулубі, сідницях, кінцівках);
· Спіралеподібному,при котрому рухи подібні до колового, але мають вигляд спі-ралей або еліпсів
(на тулубі та кінцівках);
Напрямок
розтирання визначається конфігурацією суглобів, анатомічною будовою зв’я-зок,
сухожилків і м’язів, ходом кровоносних і лімфатичних судин (особливо при застої
та набряці), розміщенням та структурою патологічних деформацій тканин (рубці,
злуки, зроще-ння), патогенезом контрактур (дерматогенні, міогенні, неврогенні
тощо).
4. За амплітудою(довжиною) розтирання може бути:
· Безперервним (довгим),тобто поширюватися на всю ділянку масажу;
· Перервним(коротким), при якому рухи короткі, уривчасті, що дає можливість точно дозувати
дію за швидкістю, силою і площею.
5. Засилоютиску на тканини пацієнта розтирання буває:
· Поверхневим,коли руки масажиста тиснуть на тканини пацієнта з невеликою силою і тому його
дія ніжніша;
· Глибоким,при якому руки масажиста сильно тиснуть на тканини пацієнта, що викликає значний
стимулюючий ефект, сприяє гарному опорожненню венозних і лімфатичних судин,
збуджує рецептори глибоких шарів шкіри та підлеглих органів (м’язів,
сухожилків, судин, кісток).
6. Узалежностівід форми ділянки тіла, прийоми розтирання поділяються на:
· Плоскі,котрі виконуються на плоских поверхнях тіла (спина, груди, живіт, стегна тощо);
· Охоплюючі,що проводяться на циліндричних ділянках тіла (руки, ноги, шия, пальці, кісткові
виступи, краї м’язів, ніс і т.д.).
7. Зачастотоюзастосування прийоми розтиранняможна об’єднати у дві групи:
· Основні прийомирозтирання, котрі застосовуються завжди, бо дають можливість за короткий час
досягнути максимальної ефективності дії прийому на організм пацієнта;
· Додаткові(допоміжні) прийоми розтирання, що застосовуються рідше. Їх використовують з
метою посилити чи послабити дію розтирання на тканини пацієнта, або ж у випадку
необхідності їх застосування, пов’язаної з анатомічними особливостями ділянки
масажу, де основні прийоми майже не використовуються (пальці, ніс тощо).
Характеристика окремих прийомів розтирання.
1. Основні плоскі прийомирозтираннявиконуються всією долонею, її частинами та долонною поверхнею передпліччя на
ділянках тіла, що мають плоску поверхню.
· Плоске поверхневе розтираннявсією долонею- це відносно м’який ніжний прийом, який знижуєпідвищений тонус м’язів, заспокійливо діє на нервову систему, зменшує болі, а
також стимулює обмін речовин у шкірі та підвищує її пружність. При його виконанні
масажист повинен помірно напружити кисть, пальці випрямити і злегка стиснути.
Долоня всією поверхнею легко притискується до тканин пацієнта і ніжно розтирає їх
у різних напрямках. Прийом можна
проводити як за відтоком крові та лімфи, так і проти їхньої течії. Ним
розпочинають і закінчують розтирання.
· Плоске глибоке розтираннявсією долонеює інтенсивнішим прийомом, котрий виконується здоволі відчутним тиском на шкіру, в результаті чого збуджуються рецептори
глибоких тканин і добре опорожняються венозні та лімфатичні судини. При русі
кисть масажиста може опиратися на її ліктьовий край для глибшої дії, або на
променевий край для слабшої дії. Його доцільно використовувати при застійних
явищах, набряках, контрактурах, після зняття гіпсових пов’язок тощо.
· Розтирання пальцями виконуєтьсядолонною поверхнею нігтьових фаланг (по-душечкамипальців). При розтиранні великим пальцем кисть опирається на решту пальців, а
при виконанні прийому ІІ-V пальцями – на великий палець чи на опорну частину
кисті. Розтирання можна проводити у різних напрямках однією рукою, обома руками
симетрично або способом накладання. Його застосовують при масажі обличчя,
волосяної частини голови, суглобів, сухожилків, міжреберних проміжків, кисті,
стопи, кісткових виступів, крижової кістки, остьових відростків хребта тощо.
· Розтирання опорноючастиною кисті застосовується при масажі великихм’язів спини, сідниць, стегон, литок, грудей і живота, а також суглобів при
контрактурах, рубцях і злуках. При проведенні прийому цією рукою краще
спиратися на кінчики ІІ-V пальців. Розтирання можна проводити у різних напрямках.
2. Додаткові плоскі прийоми розтираннявиконуються з певною метою на різних ділянках тіла або визначаються формою
відповідної частини тіла.
· Граблеподібне розтирання виконуєтьсядолонною поверхнею кінчиків пальців, які випрямлені у суглобах, розведені в
боки та поставлені до тканин пацієнта під кутом 30-45̊. При збільшенні кута між
пальцями і тканинами глибина дії зростає. При русі назад пальці можна злегка
зігнути, що посилює дію прийому. Його можна виконувати у різних напрямках,
однією або двома руками всіма способами. Прийом використовують при масажі
волосяної частини голови, тулуба, міжреберних проміжків, сідниць, стегон і т.д.,
особливо коли потрібно обійти уражені ділянки (рубці, родимки, варикозні вузли
тощо).
· Гребнеподібне розтирання проводитьсятильною поверхнею середніх фаланг па-льців, зігнутих у кулак, або кістковими
виступами основних фаланг для сильнішої дії. При-йом можна виконувати
однією та двома руками усіма способами у різних напрямках. При виконанні
прийому обома руками можна охопити великі пальці так, щоб руки рухалися разом.
Прийом досить глибокий, тому його доцільно застосовувати на ділянках тіла з
масивними м’язами (спина, живіт, сідниці, стегна), щільними
фасціями (підошва, долоні), при ожирінні.
· Штрихування виконуєтьсяокремо ягідками І, ІІ чи ІІІ пальців, або сумісно ІІ і ІІІ пальцями однієї руки
(друга рука фіксує тканини пацієнта в ділянці проведення прийому). Пальці
максимально випрямлені у міжфалангових суглобах і поставлені під кутом 30-45̊
до масованих тканин. Рухи від себе виконують з глибоким тиском на тканини
пацієнта, а на се-бе
– з меншим. Довжина рухів залежить від розмірів ділянки тіла, що масується: на
волосяній частині голови 1-1,5 см, на
кисті та стопі – 1,5-3 см, на кінцівках – 3-5 см, на тулубі – 5-7 см. Прийом
можна виконувати у повздовжньому, поперечному та зигзаго-подібному напрямках
безперервним і перервним способами. При безперервному штрихуван-ні на одному місці
виконується 2-3 цикли (рухи вперед-назад), а потім поступово зміщуємося по
ділянці масажу так, щоб наступні рухи перекривали попередні на ½-¼ їхньої
довжини при прямолінійному русі чи ширини при поперечному русі. Швидкість
штрихування може сягати 100 рухів за 1 хвилину. Прийом досить сильний і тому
його виконують на малочутливих ділянках: на масивних м’язах, апоневрозах,
сухожилках, суглобах і т.д. Під впливом штриху-вання швидко
розсмоктуються патологічні ущільнення в тканинах, усуваються післяопе-раційні злуки і рубці,
збільшується пружність та еластичність тканин. Тому воно показане при
відновлюючому лікуванні дерматогенних і десмогенних контрактур, деформуючих руб-цевих зрощень після
опіків і травм, злукових процесів внутрішніх органів. Штрихування по ходу
нервів і в місцях їхнього виходу на поверхню викликає гальмування і зменшення
болю при середній силі дії, а при значній силі дії – збудження та підвищення
больової чутливості.
На
міжреберних проміжках виконують граблеподібнештрихування ІІ-ІVпальцямиоднієї руки вздовж ребер, а інша рука притримує тканини у ділянці масажу.
· Стругання виконуєтьсякінчиками ІІ-ІV пальців однієї або двох рук. Пальці максимально випрямлені у
суглобах, притиснуті один до одного і поставлені під кутом 30-45̊̊ до тканин
пацієнта. При виконанні прийому однією рукою інша рука фіксує тканини пацієн-та у ділянці масажу.
Якщо стругання проводиться двома руками, то їх ставлять одна за одною на
відстані 10-12 см. Рухи виконуються тільки в напрямку від себе з глибоким
тиском на тканини, щоб утворився спереду від пальців валик. Довжина рухів
становить 7-15 см. Його виконують у повздовжньому, поперечному і косому
напрямку вздовж м’язів. Стругання дуже глибокий і сильний прийом, тому його
застосовують на малочутливих ділянках із масивними м’язами (спина, сідниці, стегна,
литки) і при значному відкладанні жиру. Прийом викликає виражене підвищення
тонусу м’язів і посилення обміну речовин.
· Пиляння проводитьсяліктьовим краєм однієї або обох рук. При виконанні пилян-ня однією рукою друга
рука притримує тканини пацієнта поблизу масажу. Якщо прийом виконують двома
руками, то їх ставлять поруч паралельно долонями одна за одною на відстані 1-3
см. Між ними повинен утворитися валик із тканин пацієнта. Руки рухають у протилежних
напрямках (одна до себе, інша від себе, а потім навпаки) зі швидкістю до 100
рухів за 1 хвилину. Прийом можна виконувати у повздовжньому і поперечному
напрямках перервним і безперервним способами. При безперервному пилянні руки
переміщаються вздовж ділянки розтирання, зміщуючи валик тканин між кистями.
Довжина рухів при пилянні складає від 7см до 20 см. Прийом виконується на
товстих пластах м’язів (тулуб, сідниці, кінцівки) та у ділянці великих
суглобів.
· Пересікання – цеприйом розтирання, котрий дуже схожий на пиляння. Він відріз-няється лише тим,
що виконується променевим краєм однієї або обох рук. Решта все однакове.
Виділяють два
його варіанти: плоский і охоплюючий.
Плоский варіантпересікання виконують з приведеним до долоні великим пальцем. При виконанні
його двома руками на віддалених від масажиста ділянках тіла пацієнта руки
ставимо поруч паралельно тильними поверхнями одна за одною на відстані 2-3 см
із валиком тканин між ними. На ближніх до масажиста ділянках тіла пацієнта руки
розміщуємо паралельно долонями на віддалі 5-7 см між ними (величина відстані
залежить від товщини рук масажиста). Прийом ніжніший за пиляння, тому може
виконуватися і на інших частинах тіла.
Охоплюючий варіантпересікання виконується з відведеним великим пальцем однією або обома руками у
поперечному напрямку на циліндричних частинах тіла (кінцівки, бічна поверхня
тулуба, шия, надпліччя).
3. Основні охоплюючіприйоми розтирання виконуються на ділянкахтіла, що мають циліндричну (округлу) форму.
· Охоплюючебезперервне розтирання – це прийом, щовиконується по ходу лімфатичних і кровоносних судин для посилення відтоку крові
та лімфи з ділянки масажу, а також уздовж м’язів. При виконанні цього прийому
використовують два захвати: з відведеним великим пальцем та приведеним великим
пальцем. У першому випадку руку ставлять під кутом 30-45̊̊ до ділянки масажу.
Великий палець розташовують з одного, а решта з протилежного. Вся кисть
притиснута до тканин пацієнта. У другому випадку рука ставиться під кутом 90̊,
всі пальці зібрані до купи і кисть тісно притиснута до тканин пацієнта. Прийом
виконується поверхневим і глибоким способом у повздовжньому та коловому напрямі
однією й двома руками. Його використовують на кінцівках, бічних поверхнях
тулуба і на краях м’язів.
· Охоплюючеперервне розтираннявикористовується для енергійної дії на рецеп-тори зметою посилення кровообігу, лімфообігу та скорочення м’язів. Прийом виконується
подібно до попереднього, але рука масажиста рухається короткими ривками,
енергійно і ритмічно. Його можна виконувати однією та двома руками різними способами
у повздовж-ньому,
поперечному і коловому напрямках.
4. Додаткові охоплюючіприйоми розтирання.
· Щипцеподібне розтираннявиконується долонними поверхнями нігтьових фаланг І-ІІ, І і ІІІ, І і ІІ-ІІІ, І
і ІІ-V пальців на окремих невеликих м’язах, кісткових гребенях, сухожилках,
пальцях, краях стопи і кисті, на носі, підборідді та вушній раковині у повздовж-ньому, поперечному й
коловому напрямках. Його можна також виконувати бічними поверх-нями ІІ-ІІІ пальців.
· Хрестоподібнерозтирання виконують долонями обох рук,зімкнутих у замок. Його використовують для масажу кінцівок при ожирінні, за
наявності масивних м’язів і у спортивному масажі. При проведенні прийому
кінцівки необхідно фіксувати на плечі масажистта або на краях масажного столу.
· Охоплюючепересікання проводять однією рукою, двомаруками симетрично і двома руками, розміщеними
поруч, у поперечному напрямку на верхніх й нижніх кінцівках, на бічних
поверхнях тулуба, на шиї та надпліччях.
|
| |
| |
